Президент Володимир Зеленський та перша леді Олена Зеленська долучилися до вручення Національної премії України імені Тараса Шевченка.
«Президент України Володимир Зеленський і перша леді Олена Зеленська взяли участь у церемонії вручення Національної премії України імені Тараса Шевченка 2025 року», – йдеться в повідомленні.
Зазначається, що глава держави привітав лауреатів і відзначив, що голос українських митців говорить світові правду про війну, підтримує людей усередині країни та в майбутньому розповідатиме про нові часи мирної, сильної й безпечної України.
«Щиро дякую кожному митцю, який став частиною нашої спільної справи – боротьби за майбутнє України. Дякую тим багатьом діячам культури, які безпосередньо долучилися до Сил безпеки й оборони. Дякую тим артистам, які постійно відвідують наших воїнів на передовій, проводять в Україні та за кордоном благодійні заходи, збирають кошти й закривають потреби того чи іншого підрозділу. І дякую всім тим митцям, які присвячують своє життя творенню заради інших», – зазначив Зеленський.
Церемонію нагородження лауреатів Національної премії імені Т.Г. Шевченка також відвідав Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук.
«Цьогорічні переможці – митці, чиї твори не лише відображають сучасну Україну, а й зберігають нашу самобутність – те, що не здатні знищити жодні ракети ворога. Українська культура завжди була не лише вираженням національного духу, а й щитом у боротьбі за незалежність. Впродовж століть боротьби за державність наша культура була й залишається голосом нації, яка чинить спротив русифікації та нищенню. Сьогодні вона є ще однією, невидимою, але відчутною лінією оборони», – зазначив він.
Стефанчук подякував митцям, які «своєю творчістю збагачують українську культуру та показують світові унікальність, глибину й незламність України».
Президент Володимир Зеленський підписав Указ про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка за 2025 рік.
На підставі подання Комітету премії Президент постановив присудити її режисерові-постановнику, авторові лібрето Василю Вовкуну – за оперу «Лис Микита», балет «Тіні забутих предків», модерн-балет «Пізнай себе!», театралізовану кантату «Псальми війни!» Львівської національної опери; поетові Юрію Іздрику – за книгу поезій «Колекція»; художниці Жанні Кадировій – за персональну виставку «Траєкторія польотів»; журналістові Павлу Казаріну – за проєкт «Публіцистика воєнного часу в інтернет-виданні «Українська правда»; майстрам петриківського розпису Валентині Єрмолаєвій-Карпець, Андрію Пікушу, Марії Пікуш і Наталії Рибак – за мистецький проєкт «Петриківський розпис: на захисті ідентичності»; скрипальці Богдані Півненко – за концертні програми 2019-2024 років; режисерові, авторові сценарію Олександру Саніну, операторові Сергію Михальчуку, композиторці Аллі Загайкевич – за повнометражний ігровий фільм «Довбуш»; композиторові Олександру Шимку – за сакральну містерію «Вирій» для мішаного хору, автентичних голосів, сопрано та симфонічного оркестру на стародавні молитовні, біблійні й українські народні тексти.
Ого, ну це ж серйозно? Зеленський і Олена навіть були на врученні Шевченківської премії 2025 року!
Лайки, як він сказав про митців, що “голосують світові правду про війну” — це ж дуже пафосно і точно. Дивно, що в такому важкому часі ще й культурні події проходять, але як мінімум – є надія, що ми не забудемо свої коріння. А от чи не занадто багато цього пафосу?
Дякуємо Президенту та першій леді за те, що вони підтримують українську культуру. Це дуже важливо, особливо у час складних політичних ситуацій.
Цікаво, як президент підкреслив, що голос нашої культури зараз є невидимою лінією оборони. Звісно, це важливе визнання ролі митців у підтримці армії та збереженні національної ідентичності, особливо в таких суворих умовах. Сподіваємось, що нагорода стане для лауреатів заохоченням для подальших творчих звершень у майбутньому.
Повірте мені, Андрію, ці новини про тестування Росією шляху назад у світовий спорт мають значно більшу вагу, ніж абстрактні слова про «невидиму лінію оборони». Нагорода культури тут виглядає як спроба відволікти увагу від реальної геополітичної поразки та ізоляції, яку насправді зазнає країна. Замість того щоб славити митців у такий час, треба зосередитися на стратегіях, які дійсно можуть повернути нам гідне місце у світі.
Цікаво чи справді культура є щитом, чи це лише ще одна форма пропаганди для підняття духу всередині країни? Зазвичай премії такого рівня вручають тій літературі, яка бачить проблему ззовні, а не лише прославляє власні зусилля. Очікуєш, що нагорода має бути незалежною від політичної кон’юнктури, іноді здається, що все це лише шоу для внутрішнього вжитку.