Лідери Веймарського трикутника звірили в Берліні годинники і запевнили Україну у “швидкій й інтенсивній” допомозі
Зустріч лідерів країн так званого Веймарського трикутника аж ніяк не була плановою і готувалася поспіхом, як «кризова». Партнери мали продемонструвати Європі та світу, а також Києву і Москві, що жодних драматичних розбіжностей стосовно підтримки України між ними немає.
НІМЕЦЬКО-ФРАНЦУЗЬКА НАПРУЖЕНІСТЬ
Легке невдоволення один одним між Олафом Шольцом і Еммануелем Макроном існувало завжди, причому, з багатьох причин. Приміром, німецький канцлер неодноразово натякав на те, що Франція могла би робити й більше для військової підтримки України. Днями він заявив у Бундестазі, що Париж виділив цього року на таку підтримку лише 3 млрд євро, тоді як Німеччина передбачила в бюджеті понад 7 млрд.
Але тріщина стала особливо помітною після паризького саміту 26 лютого. Неочікувана заява Макрона про те, що він не виключає відправку солдатів країн-партнерів в Україну, викликала бурхливу реакцію усіх, кого вона могла торкнутися. Але найбільше обурилися, схоже, в Берліні, де ця тема – абсолютне табу. Саме після тієї зустрічі Шольц «впав у нерви» і заявив, що не передасть Україні далекобійні ракети Taurus і що не відправить своїх солдат у жодній якості на територію України.
Не випадково, що на зустріч у відомство канцлера Макрон прибув на дві години раніше за польського прем’єра Дональда Туска. Ну, майже на дві, бо спізнився на 12 хвилин. У двох політиків був час поговорити до зустрічі у форматі трикутника.
Туск прибув вчасно.
ДЕМОНСТРАЦІЯ ЗГУРТОВАНОСТІ
У Берліні всі троє лідерів сяяли, наче весняне сонце, під яким було влаштовано спільну церемонію зустрічі гостей з військовими почестями. Причому в центрі стояв не господар, а французький президент, і першою пролунала Марсельєза. Комплімент у бік Макрона?
Після пресконференції на завершення двогодинної зустрічі політики випромінювали перед журналістами чудовий настрій і довго позували на камери, демонструючи міцне рукостискання на трьох. Зверталися один до одного, звісно, на «ти», як справжні друзі. Вони навіть виглядали дуже гармонійно – всі троє майже одного зросту.
Щодо суті розмови, то, схоже, спільна мова була знайдена, головний меседж надіслано: три держави міцно та непохитно стоять на боці України й не збираються зменшувати свою підтримку (Шольц); допомога для України має бути негайною і настільки інтенсивною, наскільки це можливо (Туск), всі три країни об’єднані, як ніколи, і сповнені «жорсткої» рішучості не дозволити Росії перемогти (Макрон).
«Наша єдність є нашою силою», – підсумував Шольц на правах господаря і додав, що це є також меседжем для президента Путіна: «навіть не сподівайся».
Про відправку солдат в Україну дипломатично не згадували, навіть «войовничий Макрон», але канцлер підкреслив, що партнери не є стороною конфлікту та бачать своїм обов’язком забезпечити спроможність українців самим відбивати агресію. (До слова, з 1 січня 2013 року в рамках Трикутника де-юре функціонує спільна військова група чисельністю 1700 осіб, яка за потреби може бути задіяна впродовж 5—10 днів; поки такої потреби не виникало, але хтозна, що може статися в наші непередбачувані часи).
БОЄПРИПАСИ НЕГАЙНО
Зате говорили про оформлення в рамках формату «Рамштайн» нової профільної коаліції – далекобійних ракет, причому сказав про це Шольц. Це дає бодай якусь надію. Франція вже передає свої далекобійні Scalp, чого не скажеш про Німеччину з Taurus. Можливо, якісь подробиці щодо коаліції стануть відомі після зустрічі Контактної групи з питань оборони України на початку наступного тижня.
Шольц також сказав важливу річ про плани використовувати для фінансової підтримки закупівлі зброї для України «надприбутки від заморожених російських активів у Європі».
Він заявив, що більше боєприпасів з «усього світу» для Україні будуть забезпечені, «починаючи від цього моменту».
Всі три держави долучилися до чеської ініціативи щодо закупівлі боєприпасів у третіх країнах. Долучилися фінансово, бо шукає амуніцію Прага.
Але дуже важливим є налагодження виробництва безпосередньо на території України. Про це прем’єри та президент також говорили в Берліні.
«Ми вирішили створити новий спільний виробничий підрозділ з українською оборонною промисловістю, що дозволить нам надавати більш швидку і більш прагматичну відповідь», – сказав Макрон і подякував другу Олафу за те, що ФРН взяла на себе особливу відповідальність за промислове виробництво в Україні.
Насправді, один Rheinmetall чого вартує.
ДРУГЕ ДИХАННЯ
Метою створення Веймарського трикутника в 1991 році було просування Польщі на шляху по вступу до Європейського Союзу й НАТО за підтримки «старших товаришів», які взяли на себе труд опікуватися найбільшою країною спочилого в бозі Варшавського договору. Але й після входження країни до НАТО в 1999-му та ЄС у 2004-му група не саморозпустилась.
Втім, донедавна формат був фактично замороженим інструментом міжнародної політики. Однією з основних причин такої ситуації була позиція попереднього польського уряду, який мав прохолодні політичні відносини з обома столицями, які свого часу простягнули Варшаві руку допомоги.
З Німеччиною політичний діалог, у значній мірі, зводився до вимог Варшави у бік Берліна щодо необхідності виплати відшкодувань за завдані матеріальні і людські втрати під час Другої світової війни. Відносини з Францією у той час теж не були найкращими. Президент Франції Еммануель Макрон неодноразово публічно звинувачував Варшаву у порушенні демократичних стандартів, зокрема у контексті реформування системи судочинства Польщі.
Певним поштовхом до реактивації Веймарського трикутника як інструмента зовнішньої політики стала російська агресія проти України. Саміт лідерів трьох країн після майже десяти років політичного летаргічного сну стався за два тижні до російської агресії лютого 2022 року. Утім, зарано було говорити про якесь системне потепління у відносинах, скоріше, йшлося про ситуаційну необхідність.
Усе змінилося після приходу у грудні минулого року до влади у Польщі ліволіберальної коаліції на чолі з «переконаним європейцем» Дональдом Туском. Одним з пріоритетів зовнішньої політики він ще на етапі виборчої кампанії оголосив у разі перемоги покращення відносин з Німеччиною та іншими західними союзниками, зокрема відновлення значення і ролі Веймарського трикутника. Тому не дивно, що саме Берлін і Париж стали першими столицями, які після Брюсселя і Києва відвідав новоспечений польський прем’єр.
Декілька днів тому, анонсуючи після зустрічі у Вашингтоні з президентом США Джо Байденом незапланований саміт Веймарського трикутника на найвищому рівні у Берліні, Туск наголошував, що зараз у світлі проблем у США з підтримкою України усе частіше в Європі дивитимуться на три столиці – Париж, Берлін і Варшаву. На його переконання, cаме Німеччина, Франція і Польща зараз мають відповідну силу, аби мобілізувати всю Європу.
Туск підкреслив, що Варшава, Париж і Берлін мають схожі погляди на безпекові питання, зокрема підтримку України і Молдови, і трансатлантичну співпрацю.
Шольц, своєю чергою, назвав Веймарський трикутник у серці Європи важливим знаком рішучості та єдності і нагадав, що Німеччина, Франція та Польща несуть особливу відповідальність і є одними з найбільших донорів допомоги Україні в її боротьбі проти російського імперського агресора – політично, військово та фінансово.
Троє лідерів зустрінуться знову вже наступного тижня в Брюсселі.
А в червні відбудеться саміт Веймарського трикутника. У Варшаві. Цього разу він буде плановим. Німеччина, Франція і тепер вже Польща можуть стати саме тими країнами, які допоможуть вже Україні здійснити її мрію стати повноправним членом європейських та євроатлантичних структур.
Ольга Танасійчук і Юрій Банахевич, Берлін-Варшава
