Ганна Данилюк
Попри руйнівні наслідки війни, яку розв’язала Російська Федерація, Україна послідовно демонструє відкритість до дипломатії — але виключно тієї, що базується на принципах справедливості, міжнародного права та поваги до суверенітету. На цьому тлі різко контрастує підхід Москви, яка використовує сам факт переговорів як тактичний інструмент для затягування часу, уникнення відповідальності й досягнення політичної вигоди без реального наміру припинити агресію.
Російська Федерація постійно спотворює саму суть переговорного процесу. Кремль звинувачує Україну в порушеннях ще неіснуючих домовленостей, створюючи ілюзію дипломатичної недоброчесності Києва. Така риторика спрямована не лише на внутрішню аудиторію, але й на міжнародну спільноту — з метою перекрутити реальність і виступити в ролі нібито «жертви», а не агресора. Це — класична маніпулятивна тактика, добре відома ще з радянських часів.
Ще красномовнішим є той факт, що Москва вимагає послаблення санкцій в обмін навіть на часткове припинення вогню — зокрема в Чорному морі. Це відкрито свідчить про те, що справжній пріоритет Кремля — не мир, а економічна вигода, зняття тиску та можливість перезавантажити ресурсну базу для нової хвилі насильства. Такі вимоги є неприйнятними в контексті міжнародного права, адже справжній мир не може будуватись на шантажі або умовах, які легітимізують воєнні злочини.
Натомість Україна бере активну участь у всіх етапах переговорного процесу, чітко озвучуючи свою позицію: мир можливий лише за умови відновлення територіальної цілісності, справедливості та притягнення Росії до відповідальності. У цьому прагненні Київ не один.
Попри окремі контраверсійні заяви деяких американських політиків, підтримка України з боку міжнародної спільноти залишається непохитною. Лідери Європейського Союзу приїхали до Києва у день третьої річниці повномасштабного вторгнення — не лише з політичними заявами, але з обіцянками конкретних гарантій безпеки. Це підтверджує: Європа визнає за Україною право захищати себе та наполягати на власній безпеці.
Президент Франції Еммануель Макрон чітко заявив у Каїрі 7 квітня, що Росія, попри неодноразові ініціативи України щодо припинення вогню, продовжує бомбардування цивільних об’єктів. Убивства мирного населення в містах України — це не лише злочини, це доказ того, що Москва не шукає миру, а лише зміни ракурсу ведення війни.
Крім того, вимоги Кремля щодо визнання анексованого Криму та тимчасово окупованих територій як «російських» залишаються абсолютно неприйнятними для більшості країн світу. Члени ООН, а також провідні міжнародні організації, не визнають подібних претензій, вважаючи їх порушенням основних принципів міжнародного порядку.
Таким чином, на глобальному рівні позиції чітко окреслені: Україна — за мир через справедливість. Росія — за вигоду через обман. І поки Київ наполегливо відстоює право на безпеку для своїх громадян, світ, який вірить у право, свободу й суверенітет, продовжує стояти поруч.
