1 червня 2025 року може увійти в історію як переломний момент сучасної війни. Україна провела масштабну атаку безпілотниками на одразу кілька стратегічних об’єктів глибоко в тилу Російської Федерації. Мова йде не про прикордонні позиції, а про серце російської військової авіації — авіабази в Мурманській, Іркутській, Рязанській та Івановській областях.
Цілі атаки — стратегічні авіабази РФ
Під удар потрапили:
- авіабаза Оленья (Мурманська обл.)
- авіабаза Біла (Іркутська обл.)
- Дягілєво, Іваново, Середній — інші важливі точки базування стратегічної авіації.
За попередньою інформацією, атака здійснювалася дронами, запущеними із звичайних вантажівок, які змогли проникнути на територію Росії або діяли вже зсередини. Цей підхід — приклад гнучкої, технологічної партизанської тактики у XXI столітті.
Операція «Павутина»: символ змін
Атаку координував безпосередньо голова Служби безпеки України Василь Малюк. Операція отримала назву «Павутина» — і вона вже стала символом нової фази цієї війни.
За деякими оцінками, внаслідок атаки було пошкоджено понад 40 літаків, включаючи:
- Ту-95 — носії крилатих ракет великої дальності
- Ту-22М3 — стратегічні бомбардувальники
- А-50 — літаки дальнього радіолокаційного виявлення, «очі» ППО РФ
Ці втрати критичні, оскільки більшість таких машин більше не виробляється, а запасних частин до них майже не залишилось.
Російська безпека — міф
Факт, що дрони запускалися з вантажівок, є окремою ознакою — не просто технологічної переваги, а глибокої уразливості російської системи безпеки. Система, яка витрачає мільярди на контроль і репресії, виявилась неспроможною виявити очевидну загрозу.
Виникає питання: якщо фура з дронами може дістатися до стратегічної авіабази, що заважає такій самій фурі дістатися до ядерного об’єкта?
Втрата неба — стратегічний провал
Після втрати флагмана Чорноморського флоту, крейсера «Москва», Росія втратила домінування на морі. Тепер вона починає втрачати й контроль над повітрям. Стратегічна авіація — це не просто зброя. Це — символ проекції сили, страхітливий аргумент на міжнародній арені. І коли її знищують вантажівки з дронами — це не просто військова подія. Це руйнування імперського наративу.
Що це означає для України
Це не лише військова перемога, а й демонстрація потенціалу. Україна здатна діяти асиметрично, точно, інноваційно. Замість масованих атак — удар по найболючішому місцю супротивника.
Це також сигнал союзникам: українська армія — це не лише оборона. Це — мисляча, творча сила, яка задає нові стандарти сучасної війни.
І головне — це попередження
Ця атака — не виклик населенню Росії. Це попередження її керівництву: війна не буде залишатися «десь там». Вона приходить туди, звідки запускають ракети, де ухвалюють рішення про наступи, де планують руйнування українських міст.
Україна довела: ми не лише захищаємося — ми змінюємо хід війни. І поки хтось погрожує «ядерною кнопкою», ми діємо точно, технологічно й рішуче.
Світ побачив, що російська військова машина — це не фортеця. Це іржава конструкція, яка тримається на страху й звичках минулого.
І ця конструкція вже почала сипатися.
