Унаслідок бойових дій знеструмлені 12 ЛЕП 10 кВ (із них 10 – частково), 27 населених пунктів (із них 3 – частково), 66 трансформаторних підстанцій.
Про це повідомляє Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи.
Без електропостачання залишається 1631 абонент.
Знову без світла на Чернігівщині… 1631 абонент, а це тисячі людей, які залишаються без тепла та води. Важко навіть уявити, як вони там живуть, особливо якщо це старі будинки. Сподіваюся, що швидше відновлять роботу ліній, бо довга зима вже не за горами.
Дійсно, цифри виглядають лякаючо, коли розумієш, що за 1631 абонентом стоять цілі сім’ї. Нагадаю, що стаття пише про 27 населених пунктів, де навіть часткове відновлення світла — це вже щастя для багатьох. Хочеться вірити, що зима не настільки сувора, щоб ці люди витримали без опалення ще довго.
Як це можна терпіти?! 27 населених пунктів без світла, тисячі людей позбавлені базових умов для життя! Що роблять наші керівники, щоб полегшити долю цих людей? Це ж катастрофа, яку потрібно негайно усунути!
Цікаво, а чому тільки 27 населених пунктів, якщо вже стільки місяців війни? Схоже, цифри трохи прикрашають, бо реальна ситуація може бути значно гіршою.
Знаєте, я з власного досвіду знаю, що таке сидіти без світла тижнями, коли на дворі грудень, а в хаті температура опускається нижче +10. Мій дід у Семенівці так і зимував минулого року — зі свічками, пічкою та молитвою, щоб хоч лінію не перебило знову. І от читаю цю зведення — 27 сіл, 66 підстанцій, 1631 абонент, і думаю: а чи хтось із тих, хто пише ці цифри, хоч раз ночував у холодній хаті без електрики, коли за вікном мінус двадцять? Бо поки ми тут обговорюємо графіки відключень, там люди гріють дітей біля грубки і моляться, щоб хоч вода в криниці не замерзла. І найстрашніше — що це не якісь далекі цифри, а наші люди, наші сусіди, які платять за комуналку, а отримують замість тепла лише обіцянки «незабаром відновимо». Скільки можна говорити про відновлення, коли вже третій рік поспіль одні й ті сам