14 липня 2026 року російський спортивний функціонер Дмитро Свищев заявив, що Міжнародна федерація лижного спорту нібито зацікавлена у поверненні міжнародних стартів до Росії після повного відновлення участі російських спортсменів у світових змаганнях. Йдеться про заяву президента федерації лижних видів спорту та сноуборду Росії, який також закликав скасувати дискваліфікацію росіян і повернути їм повні права у міжнародному спорті. Офіційного підтвердження такої позиції з боку FIS у наведених повідомленнях немає. На тлі війни Росії проти України ця тема виходить за межі спортивного календаря і стає тестом для міжнародних федерацій, які після 2022 року запровадили обмеження проти російських команд, спортсменів і змагань на території РФ.
Москва просуває сценарій повернення
Свищев у публічних заявах представив можливе повернення турнірів до Росії як наступний етап після допуску спортсменів до міжнародних стартів. Він заявив про зацікавленість FIS, але не навів офіційного рішення федерації або конкретних строків. За його словами, робота над цим питанням має початися після повноцінного повернення російських атлетів на світову арену. Така постановка питання фактично переводить дискусію з рівня індивідуального допуску спортсменів до відновлення інституційної присутності Росії у міжнародному спорті.
Російський посадовець послався на приклад Міжнародної федерації настільного тенісу, закликаючи до повного скасування обмежень для російських спортсменів. У цій логіці Москва намагається показати, що рішення окремих федерацій можуть стати моделлю для інших дисциплін. Для лижного спорту це особливо чутливе питання, оскільки Росія до повномасштабного вторгнення в Україну регулярно приймала великі міжнародні змагання. Повернення таких стартів означало б не лише спортивний, а й політичний сигнал про зміну ставлення до країни-агресора.
У заяві Свищев також наголосив на інфраструктурі, досвіді організації турнірів і розмірі російської аудиторії. Він апелював до ринку у 150 мільйонів людей і стверджував, що російські вболівальники активно підтримують лижні види спорту. Саме комерційний аргумент може стати одним із ключових у тиску на міжнародні федерації, які залежать від трансляцій, спонсорів і великих ринків. Водночас для України та її партнерів питання полягає не у прибутковості турнірів, а у наслідках легітимізації держави, яка продовжує війну.
Спорт як інструмент політичного сигналу
Потенційне проведення міжнародних стартів у Росії під егідою FIS мало б значно ширші наслідки, ніж повернення окремих спортсменів. Це означало б, що міжнародна організація готова працювати на території держави, яка перебуває під санкціями та веде агресивну війну проти України. Такий крок створив би враження, що порушення суверенітету іншої країни не має довгострокової ціни у глобальному спорті. Для міжнародного права і системи санкцій це був би небезпечний прецедент.
Російська сторона подає можливе відновлення змагань як питання спортивної справедливості та повернення до нормальності. Однак у нинішніх умовах міжнародні старти на російській території неминуче стали б частиною державної комунікації Кремля. Москва могла б використати їх для демонстрації прориву ізоляції, зміцнення внутрішньої мобілізації та просування тези про нібито визнання Росії міжнародною спільнотою. Саме тому спортивні рішення після 2022 року розглядаються не ізольовано, а в контексті війни і санкційної політики.
Аргумент про готові арени та організаційний досвід також має політичний вимір. Росія роками вкладала значні ресурси у спортивну інфраструктуру, використовуючи великі турніри як елемент міжнародного іміджу. Тепер ці активи можуть застосовуватися як інструмент торгу з федераціями, для яких російський ринок залишається фінансово привабливим. Це створює ризик, що економічна вигода переважить принципову позицію щодо агресії проти України.
Ризик ланцюгової реакції у федераціях
Якщо FIS або інші великі спортивні структури почнуть рух у бік відновлення змагань у Росії, це може вплинути на позицію інших федерацій. У міжнародному спорті рішення однієї організації часто стає аргументом для перегляду політики в суміжних дисциплінах. Саме тому навіть неофіційні заяви російських функціонерів мають значення: вони формують інформаційне тло і створюють очікування поступового зняття обмежень. Для Москви важливо показати, що процес повернення вже почався, навіть якщо юридично це ще не підтверджено.
Свищев прямо назвав завдання складним, але заявив про намір його вирішити. У ще одному повідомленні він пов’язав відновлення стартів у Росії з інтересом FIS і любов’ю російських уболівальників до лижних дисциплін. Така риторика поєднує емоційний аргумент для внутрішньої аудиторії з комерційним сигналом для зовнішніх спортивних інституцій. Вона також дозволяє російським посадовцям подавати майбутні переговори як технічне питання, а не як політичну поступку.
Для України ця дискусія є частиною ширшої боротьби за збереження міжнародної ізоляції Росії в секторах, які Кремль використовує для легітимації. Спортивні санкції не зупиняють війну самі по собі, але вони залишаються елементом тиску і сигналом про неприйнятність агресії. Їх вибіркове послаблення може зруйнувати єдину позицію, сформовану після початку повномасштабного вторгнення. Саме тому рішення міжнародних федерацій щодо Росії матимуть наслідки далеко за межами спортивних арен.
Ну звісно, Свищев знову “чув” щось від FIS, але ніхто не підтвердив. Зручно так інтерпретувати реальність, коли твоя країна розвʼязала війну і всі від тебе відвернулися. А апеляції до настільного тенісу — це просто маніпуляція, бо лижі це не теніс, тут інша політика.
Цікаво, що Свищев згадує про 150 мільйонів людей, але не враховує політичні реалії після 2022 року. На тлі війни про повернення великих стартів до Росії поки що говорити рано, поки FIS не скасувала дискваліфікацію. Ця заява більше нагадує спробу тиснути на міжнародні федерації, ніж реальний план дій.
Слухайте, я розумію, чому міжнародні федерації вагаються, але як людина, яка все життя в лижах, я не можу не помітити подвійні стандарти. Ми ж чудово пам’ятаємо, що навіть у 2022-му росіян не відсторонили повністю, вони їздили на етапи Кубка світу під нейтральним прапором, і це нікого не бентежило. Тепер, коли вони хочуть повернути собі міжнародні старти, я вже бачу, як це вплине на наших українських спортсменів, які роками тренуються і не можуть нормально змагатися, бо їм доводиться думати про безпеку. Свищев може говорити про інфраструктуру та досвід скільки завгодно, але поки триває війна, жоден турнір у Росії не може бути безпечним, і це не питання політики, а питання здорового глузду. Я б хотіла подивитися, як FIS пояснить українським спортсменам, що вони мають їхати в країну, яка щодня обстрілює