Щоби гречка, яка квітне в червні білим цвітом і манить своїм нектаром бджіл, потрапила на прилавки магазинів, треба докласти чимало зусиль. Зібрати її з поля – лише частина справи, попереду – складний виробничий процес, що перетворює зерно на крупу. Кореспондентка Укрінформу побувала на крупозаводі «Озерянка», що працює на Житомирщині та є одним із найбільших в Україні.
Уже чотири роки поспіль Житомирщина є лідером за обсягами виробництва гречки в Україні. А крупозавод «Озерянка», продукція якого добре відома не лише в Україні, а й за кордоном, виробляє гречану крупу вже понад 20 років.
“Технологія переробки гречаної крупи – надскладна, – розповідає директор з розвитку бізнесу групи компаній «Крупозавод Озерянка», ТМ «Зерновита» та ТМ «Сонцядар» Василь Савчук. – В Україні заводи такого рівня, як наш, можна порахувати на пальцях. За 20 років наше підприємство пройшло низку модернізацій. Починали з 12 тонн сировини гречки за добу, сьогодні переробляємо 65, а в 2024 році плануємо вийти на 75 тонн. Замінюємо частину обладнання, щоб до кінця року досягнути цього показника”.
За його словами, на крупозаводі є і лінія переробки ячменю та пшениці (на ячмінну, пшеничну і перлову крупи) потужністю близько 12 тонн за добу. Окрім того, на підприємстві закуповують, фасують уже перероблені горох, манку, пшоно і рис. Із 2018 року в Озерянці виготовляють макарони. Загалом потужності заводу дають змогу фасувати по 40 тис. пакунків круп за добу. Підприємство планує перейти на фасування всієї продукції в опаковання з твердим дном.
“У 2022 році ми вклали весь капітал, який у нас був, у придбання ще одного крупоцеху для переробки пшениці та ячменю. Коли розпочалася повномасштабна війна, був великий запит на продукти харчування, і ми бачили, що не встигаємо забезпечити ними населення та армію. На тлі такого попиту ціну на продукцію не підвищували. У 2022 році ми почали розширюватися, а в 2023-му – ще більше модернізувалися. У 2024 році плануємо встановити додаткове обладнання та продовжувати в цьому напрямі”, – додає Василь Савчук.
Крупозавод купує гречку в аграріїв Житомирської, Вінницької та Хмельницької областей.
Завідувачка виробництва ДП «Крупозавод Озерянка» Ольга Дрожак пояснює, що з поля привозять своєрідну «коробочку», в якій є ядро гречки, і щоб її «відкрити», треба добре попрацювати.
“У нас є своя сертифікована лабораторія, що перевіряє як вхідну, так і вихідну сировину. До неї надсилають попередній зразок гречаного зерна на аналіз, який проводять суто за ДСТУ. Визначають вологість, засміченість, крупність зерна”, – розповідає завідувачка виробництва.
Гречане зерно, що пройшло експертизу, завозять на завод через вагову. А далі – на пробовідбірник. Це робот, який аналізує зерно у восьми точках кузова за допомогою вакуумної системи. Роблять це, щоби фермери не змішували зерно різної якості. Далі вантаж їде в лабораторну зону, де відстоюється, проходить аналіз.
Потім здійнюють первинне очищення гречаного зерна – з нього видаляють землю, камінці, що потрапляють із поля. Зерно відправляють на виробництво і вторинний процес очищення. Крупа проходить через сучасний фотосепаратор, який за допомогою фотоелементів та камер очищує її на 99,9%. Зерно пропарюють, висушують, сортують. Готова гречка має відлежатися ще п’ять днів – і її можна фасувати.
Ольга Дрожак звертає увагу на те, що гречаний проділ, відомий як січка, – це така ж гречка, але меншої фракції, адже розкололася під час виробничого процесу. Попри ретельне очищення, всі крупи перед приготуванням слід промивати водою, наголошує завідувачка виробництва.
Із гречаного зерна під час переробки отримують близько 20% лушпиння. До повномасштабної війни його експортували в Китай. Там цю сировину використовують для виробництва подушок, що слугують традиційними подарунками на китайських весіллях. Тепер гречаним лушпинням опалюють котельню заводу, що виробляє пару для підприємства.
Попри те, що гречка – традиційний український продукт, на неї є попит і за кордоном. Зокрема, у людей, в яких непереносність глютена.
“Свою продукцію ми експортуємо у країни Європи, – говорить Василь Савчук. – У 2023 році знайшли партнера у США, і для них було вже дві поставки, зокрема перша містила вісім позицій нашої продукції. Найбільше у США прижилися гречка та горох. Наші продукти – на поличках у Чикаго та Нью-Йорку. У США розвиваємо експорт і отримали сертифікат FDA (гарантує безпеку складу продукту та означає, що жоден його компонент не є шкідливий для людини, – ред.)”.
Директор із розвитку бізнесу додає, що його компанія співпрацює з країнами Балтії, ОАЕ, її продукцією зацікавилася Франція.
