Росія масштабно розгортає військову інфраструктуру вздовж східного кордону Європи, будуючи сховища для тактичної ядерної зброї, відновлюючи радянські аеродроми та розгортаючи системи радіоелектронної боротьби. За даними аналізу супутникових знімків, на 94 з 221 військового об’єкта відбувається активне будівництво або модернізація, що свідчить про підготовку до потенційного збройного конфлікту з країнами НАТО до 2028 року.
Сховища ядерної зброї в безпосередній близькості
На трьох локаціях – у білоруських Асіповичах, російському Мурманську та калінінградській ексклаві – з’явилися нові спеціалізовані бункерні комплекси з додатковим периметром огорожі, командними пунктами та залізничними платформами. Експерти, зокрема колишній військовий та аналітик Гаазького центру стратегічних досліджень Патрік Болдер, пов’язують ці об’єкти з можливим розміщенням тактичних ядерних боєприпасів. «Це саме той тип сховищ, який очікуєш для такої зброї», – зазначає Болдер. Ці об’єкти розташовані в безпосередній близькості від кордонів Норвегії, Польщі та країн Балтії.
Масове будівництво арсеналів для конвенційних озброєнь
Паралельно розгортається будівництво гігантських бункерних комплексів для зберігання ракет та інших боєприпасів. Наприклад, у Калінінградській області, у Кремневому, за останні роки навколо старих ангарів з’явилося 38 нових захисних бункерів з обвалуванням. Аналогічні сховища виявлені в Мурманську та поблизу країн Балтії в Торопці. Останній комплекс у вересні 2024 року зазнав успішного удару з боку України, проте більша частина інфраструктури збереглася. За словами Болдера, такі арсенали свідчать про інтенсифікацію російської оборонної промисловості та необхідність зберігання збільшених обсягів продукції.
Відродження радянських авіабаз
Росія активно модернізує 26 військових аеродромів радянської епохи, розташованих біля європейського кордону. На них замінюють бетонні злітні смуги на асфальт, будують нові ангари та розгортають зенітно-ракетні комплекси. На деяких базах, як-от у Мурманську та Калінінграді, з’являються додаткові винищувачі та бомбардувальники. За оцінками експертів, ці літаки використовуються для розвідувальних та провокаційних польотів уздовж кордонів. Так, Естонія вже була змушена перехоплювати російські літаки, що порушували її повітряний простір.
Системи радіоелектронної боротьби та придушення сигналів
Росія активно застосовує системи радіоелектронної боротьби для дестабілізації ситуації. Потужні комплекси, розгорнуті в Калінінграді та Мурманську, здатні глушити GPS-сигнали на тисячі кілометрів. Це завдає значних проблем цивільній авіації Фінляндії та країн Балтії, а також впливає на роботу картографічних сервісів. Один із таких комплексів, GT-01 «Мурманськ-БН», був відкрито розгорнутий ще у 2015 році, але його активність різко зросла після початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Стратегічні цілі Кремля та часові рамки
Експерт Патрік Болдер інтерпретує ці дії як частину плану з посилення кордону з НАТО. «Росія розповідає своєму населенню, що НАТО є загрозою, і вони повинні діяти відповідно. Незважаючи на війну в Україні, вони знаходять ресурси для посилення цих прикордонних районів», – зазначив він. На його думку, поки триває конфлікт в Україні, ймовірність атаки на країну НАТО залишається невисокою. Однак якщо війна швидко завершиться на умовах Москви, то до 2028 року Росія може стати готовою до масштабного конфлікту з альянсом. Болдер також наголосив, що розгортання важких зенітно-ракетних комплексів, таких як С-300 та С-400, які ще потужніші за комплекс «Бук», збитий літак MH17, чітко вказує на підготовку до захисту критичної інфраструктури у разі реальної війни.
Відповідь Заходу та нова гонка озброєнь
Наслідки посилення російської військової машини вже відчутні в Європі. Країни, зокрема Нідерланди, збільшують оборонні бюджети, модернізують казарми та посилюють військову присутність. Болдер описує цю динаміку як спіраль нової гонки озброєнь. «Ми не можемо собі дозволити не брати в ній участь, якщо хочемо захистити наш спосіб життя. Якщо хочеш миру, готуйся до війни», – резюмував експерт. Дослідження базувалося на аналізі супутникових знімків Planet Labs та Google Earth за останні 11 років, а також на даних відкритих джерел, включаючи GFSis, UAMission та публікації Radio Free Europe й Business Insider. Методологія, подібна до тієї, що використовується для фіксації руйнувань у Газі, дозволила ідентифікувати зміни на 221 військовому об’єкті в межах 250 км від європейського кордону.
