Письменниця, поетеса-шістдесятниця, дисидентка Ліна Костенко 19 березня відзначає ювілей – 95-й день народження.
Ліна Костенко народилася 1930 року у Ржищеві Київської області у родині вчителів. У 1936 році сім’я переїхала до Києва.
Публікувати твори почала у 16 років. Навчалася в Київському педагогічному інституті. Закінчила Московський літературний інститут імені О. М. Горького, і на момент завершення навчання мала три поетичні збірки.
Ліна Костенко брала активну участь у дисидентському русі, з 1961 року постійно зазнавала критики з боку влади СРСР. Її книги знімали з друку, скасували плани на зйомку фільму за її сценарієм. На той час твори Костенко публікували видання Польщі і Чехословаччини, а в Україні – лише “самвидав”.
У 1965 році Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції.
У 1968 році вона написала лист на захист В’ячеслава Чорновола як відповідь на наклеп, зведений на нього в газеті “Літературна Україна”. Після цього її ім’я надовго зникло з радянської преси.
У 1973 році Ліна Костенко потрапила до “чорних списків”, складених секретарем ЦК Компартії України з ідеології Валентином Маланчуком. Лише після його відходу – у 1977 році – вийшла збірка “Над берегами вічної ріки”.
У 1967 році Костенко номінували на Нобелівську премію з літератури.
Вона є лауреаткою Національної премії України імені Тараса Шевченка та премії Антоновичів, почесним професором Києво-Могилянської академії, почесним доктором Львівського і Чернівецького університетів.
У 2010 році опублікувала перший прозовий роман “Записки українського самашедшого”, що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року.
У травні 2024 року Київрада нагородила Ліну Костенко званням “Почесний громадянин Києва”.
Влітку 2024 року її донька, письменниця і поетеса, лауреатка Шевченківської премії Оксана Пахльовська повідомляла, що Ліна Костенко працює над низкою книг, зокрема збіркою віршів, куди увійдуть поезії, написані у перші дні повномасштабного вторгнення росіян в Україну.
