Українка Світлана Гоцик – чотириразова чемпіонка світу зі змішаних єдиноборств (ММА) – після початку повномасштабного вторгнення пішла на фронт, захищати країну від російського вторгнення. 28-річна бійчиня взяла позивний Фенікс і стала пілотом FPV-дронів.
Пресслужба 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади випустила невелике відео, де взяла інтерв’ю у титулованої спортсменки.Play Video
Яких успіхів ти досягла у спорті? Я стала чотириразовою чемпіонкою світу з ММА, КМС з боксу. Також виборола пояс чемпіонки світу, виступала в Китаї, в Таїланді, проводила поєдинки у Маямі, їздила до Дубая. Загалом, досить мандрувала, і завдяки спорту побачила світ.
Чому ти проміняла пляжі Маямі на окопи Донбасу? Тому що це мій дім. Тут мешкають мої батьки, тут я народилася. Для мене мотивація захищати свій будинок, майбутнє своїх сестер та племінника. Якби я цього не зробила, то зрадила б себе.
Як твоє рішення ухвалили рідні? Тато та мама дізналися про моє рішення, коли я вже поїхала на БЗВП. Я їм написала: “Мамо, тату, я приєдналася до лав ЗСУ і тепер воюватиму”. Вони дуже переживають, мама постійно хвилюється, багато болю через це. Але вона розуміє, що інакше я не можу.
Ти відразу хотіла стати оператором FPV-дронів чи штурмовиком? Я хотіла бути штурмовиком. Я проходила навчання, фізично могла виконувати всі завдання нарівні із чоловіками. Але завдяки побратимам все ж таки вирішила стати пілотом FPV.
Які твої перші враження від управління FPV-дронами? Спочатку здавалося, що це дуже складно, багато моментів у голові. Але потім потроху вчилася, включилася в роботу і вийшло. Пам’ятаю перше влучення — залетіла у вікно до ворогів. Це було емоційно, побратими раділи за мене.
Які цілі ти знищувала? Знищувала техніку – БМП, танки, “буханки”. Не дуже знаюся на назвах техніки, бачу велику техніку – треба знищити. Також атакувала ворожі точки, бліндажі.
Чи є у тебе улюблені влучення? Так, був момент, коли наздоганяла техніку з піхотою. Підлетіла ззаду — це було влучне влучення.
Скільки одиниць ворожої бронетехніки вдалось знищити? Не рахувала. Спочатку записувала в блокнот, але потім роботи стало дуже багато, і вже не веду рахунок. Восьмий місяць на бойових.
Наскільки заважає працювати російський РЕБ? Дуже важко працювати. Іноді пульт просто відлітає. Я емоційно це переживаю, коли розумію, що йду на удар, а керування чи відео зникає.
Як ти переносиш відсутність комфортних умов на фронті? Для мене це виклик. Чим гірше, тим сильнішим стаю. Буває холодно, некомфортно, але коли літаю та бачу результат, про все забуваю.
Що тебе мотивує? Моя мотивація – робити роботу. Я рвусь уперед, командир іноді каже: “Фенікс, відпочинь”. Але я прийшла воювати, допомагати, бо наша піхота там постійно. Так що я не бачу сенсу говорити, що втомилася чи мені потрібен відпочинок.
Чи ти відчуваєш, що живеш повним життям? Так, і як ніколи! Коли заходжу на позицію, відчуваю адреналін і мені це подобається.
