Ганна Данилюк
За останній тиждень Росія випустила понад 1460 керованих авіабомб, 670 ударних дронів та більше 30 ракет по території України. Така інтенсивність атак вказує на цілеспрямовану кампанію знищення цивільної інфраструктури та залякування мирного населення. Це не випадкові удари — це добре спланована стратегія терору, яка суперечить всім нормам міжнародного права.
Масовані авіаудари: життя під постійною загрозою
Щоденні авіаудари перетворили життя мільйонів українців на виживання. Ракети та дрони вражають житлові будинки, лікарні, школи, енергетичні об’єкти та транспортну інфраструктуру. Внаслідок цих атак міста залишаються без світла, тепла та води, що ставить під загрозу життя тисяч людей, особливо дітей, літніх осіб та пацієнтів лікарень.
Інтенсивність бомбардувань досягла такого рівня, що навіть у віддалених від фронту містах люди вимушені жити в укриттях. Немає жодних «військових цілей», є лише спроба зламати українське суспільство через хаос і страх.
Систематичне знищення критичної інфраструктури
Російська армія цілеспрямовано атакує теплові електростанції, водопостачальні системи, лікарні, вокзали та школи. Це не випадкові втрати, а частина стратегії — створити гуманітарну катастрофу, змусити людей покинути свої домівки та посіяти паніку.
Без електроенергії та опалення в умовах холодів десятки тисяч сімей опиняються перед вибором: виїжджати чи виживати в критичних умовах. Напади на лікарні ставлять під загрозу життя важкохворих пацієнтів, а удари по школах позбавляють дітей права на освіту.
Воєнні злочини, що ігнорують Женевські конвенції
Ракетні удари по лікарнях, школах і житлових кварталах порушують основні принципи міжнародного гуманітарного права. Женевські конвенції прямо забороняють атаки на цивільні об’єкти, однак Росія систематично ігнорує ці норми.
Коли ракети влучають у пологові будинки, станції швидкої допомоги або школи, це не випадковість — це тактика терору. Свідоме знищення об’єктів соціальної інфраструктури спрямоване на те, щоб послабити опір і змусити українців жити в постійному страху.
Це не просто війна — це політика терору
Щоденні жертви серед мирного населення — це не «побічний ефект» війни, а її суть. Кожен новий обстріл є частиною свідомої стратегії:
• Зруйнувати нормальне життя цивільних громадян
• Посіяти паніку та змусити мільйони людей виїжджати
• Використати страх як зброю для політичного тиску
Це не війна між арміями, це кампанія залякування. Росія не шукає миру — вона хоче капітуляції України, використовуючи методи, що вже засуджені міжнародними трибуналами в історії.
Заклик до світу: не можна мовчати
Кожна ракета, що падає на житловий будинок, кожен ударний дрон, що залишає лікарню без світла, — це не просто атака на Україну. Це виклик усьому цивілізованому світу, який будується на принципах гуманності та права.
Якщо міжнародна спільнота не дасть жорсткої відповіді зараз, завтра ця тактика стане нормою. І тоді будь-яка держава, яка хоче диктувати свої умови, застосовуватиме терор як метод ведення війни.
Україна бореться не лише за свою незалежність. Вона бореться за те, щоб у ХХІ столітті масові воєнні злочини не залишалися безкарними. Сьогодні мовчання — це сприяння терору.
