І що спричинило серйозний розлад системи стримувань і противаг у США
Політика нової адміністрації США стала продовженням платформи America First, яку культивував Дональд Трамп під час президентської кампанії і яку значна частина американців на той час сприймала лише як «гіперболізовану» виборчу риторику. Коли Трамп переміг на виборах у листопаді, багато людей у США заспокоювали себе, що нова команда, до якої увійдуть професіонали, все ж збереже політичні засади й принципи, які завжди відстоювала Америка. Багато хто посилався при цьому на перший президентський термін Трампа, який «не став катастрофою», і люди голосували за нього знову. Однак мало хто очікував таких драматичних змін, яких зрештою зазнала політика Сполучених Штатів усередині країни і на міжнародній арені, зокрема, й на українському напрямі.
Тож чому це сталося, і як реагують на ситуацію самі американці?
ЗЛАМАНА СИСТЕМА
Якщо коротко й загальними словами описати причину, яка дозволила статися таким кардинальним змінам, то йдеться про серйозний розлад системи стримувань і противаг, закладеної в процесі створення Сполучених Штатів.
Почнемо з Конгресу. Попри те, що його обидві палати контролює республіканська більшість, дехто все ж сподівався, що серед членів цієї партії знайдуться групи політиків, які заблокують сумнівні ініціативи Білого дому. Однак простим тестом на міцність Великої старої партії – Grand Old Party (GOP), як республіканці називають самі себе – стали голосування за суперечливих кандидатів на ключові посади у новому уряді. Йдеться, насамперед, про голосування республіканців у Сенаті, які донедавна вважалися послідовниками сталої політики Рональда Рейгана. Адже багато хто із сенаторів, враховуючи їхній вік, сам утілював ці принципи впродовж останніх десятиліть.
Отже, законодавці, які виступали проти призначення сумнівних кандидатур до кабінету Трампа, чомусь дуже швидко змінювали свої позиції – лише за кілька днів. А в медіа тим часом просочувалася інформація про те, що вони отримували прямі погрози як щодо власного політичного майбутнього, так і безпеки їхніх близьких.
Інший складник системи стримувань і противаг у США, судова влада, також почала серйозно «пробуксовувати». Коли влітку минулого року голова Верховного суду Джон Робертс виніс рішення про надання Дональду Трампу абсолютного імунітету від кримінального переслідування під час виконання офіційних обов’язків, він підкреслив, що виконавча влада має бути «енергійною» та «сміливою». Схоже, 47-й президент США сприйняв це буквально. У перші дні після повернення до Білого дому він сміливо та енергійно звільнив десятки тисяч держслужбовців, припинив фінансування іноземної допомоги, наклав масу обмежень на соціальні програми. Він також відкрито знехтував рішеннями судів, які спробували заблокувати деякі його розпорядження. А віцепрезидент Трампа Джей Ді Венс у цьому зв’язку заявив, що «суддям не дозволяється контролювати законну владу виконавчої гілки».
Ще один важливий компонент – оточення президента. Воно могло би утримувати політику країни в руслі «здорового глузду» – ця ідіома, за іронією, стала улюбленим висловом Дональда Трампа. Однак цього разу, на відміну від його попереднього президентства, оточення демонструє стовідсоткову лояльність своєму лідерові.
Можна багато сказати й про роль департаменту DOGE на чолі з Ілоном Маском щодо перерозподілу влади у Вашингтоні, а також про ускладнення роботи ліберальних ЗМІ з новою адміністрацією, що впливає на сприйняття ситуації у суспільстві.
Та як це все виглядає зсередини Сполучених Штатів? І як люди ставляться безпосередньо до політики уряду Трампа щодо війни в Україні?
ЯК СПРИЙМАЮТЬ УКРАЇНУ
Звісно, масштабні скорочення в урядових агентствах, залякування союзників та партнерів США новими митними тарифами, обмеження потоків мігрантів до Америки, які завжди були дешевою робочою силою, негативно впливають на економіку країни. Це стає відчутним уже зараз. І американці дійсно більше переймаються внутрішніми проблемами та власним гаманцем.
Але зовнішня політика також турбує багатьох громадян. І війна в Україні та спроби уряду Трампа «умиротворити» спочатку жертву, а потім агресора є одним із головних питань, які непокоять значну частину американського суспільства.
Очевидно, що топ-чиновники адміністрації намагаються просувати підхід Дональда Трампа, який він регулярно висловлює особисто. Ця риторика спрямована насамперед на внутрішнього споживача через консервативні медіа та соціальні платформи. Центральна роль у цьому відводиться таким телеканалам, як Fox News, Newsmax, One America News Network (OANN), а також соціальній платформі Truth Social, заснованій свого часу Трампом, та колишньому «Твіттеру», а нині мережі Х, якою зараз керує Ілон Маск. Вони, а також безліч блогерів та YouTube-каналів транслюють у режимі «нон-стоп» офіційні заяви президента, його щоденні ремарки журналістам, брифінги в Білому домі, заяви Марко Рубіо, Майка Волтца, Стіва Віткоффа та інших політиків і коментаторів, які говорять словами Трампа про Україну.
Та попри цілеспрямовану інформаційну кампанію, яку проводить чинна адміністрація США, більшість американців все ж не у захваті від бачення їхнім президентом миру в Україні. Зокрема, в останньому опитуванні Reuters/Ipsos, проведеному 3-4 березня, 70% американців не погодилися із твердженнями Трампа, що Україна начебто є винною у розв’язанні війни. Всі вони однозначно називають Росію агресором. Крім того, хоч 46% і підтримують нав’язування Україні угоди про корисні копалини, щоби компенсувати витрати за допомогу, 50% виступають категорично проти цієї ідеї.
ГОЛОСИ НА ПІДТРИМКУ
Ліберальні ЗМІ, зі свого боку, критикують підходи чинної адміністрації та звинувачують її у передчасних поступках Росії. Серед них – традиційно CNN, MSNBC, The New York Times, The Washington Post та інші. Вони також широко транслюють оцінки демократів у Конгресі, які називають «пасткою» зустріч президентів 28 лютого в Овальному кабінеті, а також пояснюють, чому Америці потрібно зберегти альянси й допомогу іншим країнам.
Водночас пересічні американці масово пишуть листи підтримки на адресу України, на платформі Amazon з’являється більший вибір футболок із тризубами й українською символікою, щоби підтримати образ Президента Зеленського без костюма. А популярне серед американців шоу SNL, відоме своїми саркастичними пародіями на політиків, висміює «теплий прийом» українського лідера в Овальному кабінеті.
Паралельно, незважаючи на партійну політику, яку проводить у Конгресі республіканське керівництво разом із Білим домом, все ж існує невелика група представників цієї партії, яка продовжує виступати на підтримку українців. Серед них – сенатори Том Тілліс, Сюзан Коллінз, Джон Корнін, Майк Раундс, конгресмен Браян Фітцпатрік та інші.
Щоправда, вони не перечать позиції президента, а підкреслюють необхідність надалі допомагати українцям боронити країну, а також повернутися до цінностей, які донедавна твердо відстоювали США.
Очевидно, що позиція провідних європейських країн також має певний вплив на політику Білого дому. Хоча наразі її можна назвати більше реактивною, ніж здатною примусити адміністрацію США відмовитися від нових поглядів на європейську безпеку. Утім, заяви європейських лідерів є предметом широких обговорень в американських медіа і, без сумнівів, об’єктом уваги в Білому домі.
ТЕСТ ДЛЯ НАЙБІЛЬШОЇ ДЕМОКРАТІЇ
Отже, українське питання продовжує перебувати у фокусі уваги американської політики та залишається предметом переживань серед значної частини громадян. Причому ситуація навколо України не втрачає актуальності – попри масу внутрішніх проблем у США, пов’язаних із масштабними скороченнями, припиненням фінансування соціальних програм, початком тарифних війн із союзниками.
Водночас більшість пересічних громадян не розділяє точки зору адміністрації Трампа про те, хто є головним винуватцем війни у центрі Європи. І попри серйозний розлад системи стримувань і противаг, американці не втрачають надії врівноважити ситуацію та повернути політику Сполучених Штатів у русло «здорового глузду».
І це, вочевидь, стане ще одним тестом для все ще найбільшої демократії у світі.
