Росія дедалі частіше використовує міжнародні майданчики не лише через офіційних дипломатів. Організації, які називають себе миротворчими, правозахисними або релігійними, заходять у дискусії про права людини й безпеку як представники громадянського суспільства — і водночас поширюють твердження, співзвучні з позицією Кремля.
Міжнародний рух миротворчості «Жіночий діалог» і Російська асоціація захисту релігійної свободи (РАРС) мають різні публічні профілі, але діють за подібною схемою. Їхні керівники підтримують контакти з російськими державними структурами, беруть участь у заходах за участю представників влади, отримують державне фінансування або претендують на нього, а потім використовують міжнародні форуми для просування російських оцінок війни проти України.
Сам факт участі цих організацій у заходах ОБСЄ не означає, що організація схвалює їхні заяви. Ризик виникає в іншому: непідтверджені звинувачення, виголошені на майданчику, пов’язаному із захистом прав людини, можуть справляти враження незалежних свідчень, які пройшли інституційну перевірку.
Миротворчий бренд і підтримка війни
«Жіночий діалог» заснували в листопаді 2003 року як регіональне громадське об’єднання. У червні 2004 року організація отримала загальноросійський статус, а у вересні 2020-го була зареєстрована в Москві як міжнародний рух. Серед офіційно заявлених напрямів її роботи — міжнародне співробітництво, патріотичне виховання, миротворчість і протидія насильству.
Організацію очолює Олена Семерікова. У 2006–2008 роках вона входила до Громадської палати Росії, має чин дійсного державного радника Російської Федерації 3-го класу та статус академіка Міжнародної академії духовної єдності народів світу. Свій державний статус Семерікова не приховує, а навпаки — регулярно використовує у публічних виступах.
24 червня 2023 року дагестанська газета «Черновик» опублікувала її звернення до Володимира Путіна. Семерікова заявила, що жінки Росії та пострадянського простору підтримують президента і «нашу доблесну армію», закликала до консолідації навколо російської влади та висловила впевненість у перемозі. Під зверненням вона вказала свій державний чин.
20 грудня того ж року «Жіночий діалог» офіційно підтримав висування Путіна на президентських виборах 2024 року. Семерікова закликала голосувати за нього, а перемогу в так званій «спеціальній воєнній операції» назвала спільною справою народів заради майбутнього дітей та онуків. Організація з миротворчим профілем у такий спосіб відкрито стала на бік російської влади та продовження війни.
Зв’язки руху з російським дипломатичним і політичним середовищем стали особливо помітними у квітні 2026 року. 23 квітня Семерікова взяла участь у прийомі з нагоди Дня іранської армії на запрошення посла Ірану К. Джалалі. Наступного дня вона долучилася до зустрічі міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова з керівниками російських некомерційних організацій. У власному повідомленні «Жіночий діалог» підтримав оцінки Путіна і Лаврова щодо міжнародних змін, ролі Росії та можливостей її зовнішньої політики.
27 квітня Семерікова взяла участь у конференції Московського державного інституту міжнародних відносин «Контури нової архітектури колективної безпеки». Йшлося, зокрема, про створення спільного інформаційно-аналітичного майданчика для країн Організації Договору про колективну безпеку, Співдружності Незалежних Держав і Шанхайської організації співробітництва.
Звинувачення в залі про права людини
У відкритому листі до президента США Дональда Трампа від 22 травня 2026 року Семерікова назвала удар по Старобільському коледжу терактом «київського режиму», а допомогу Європейського Союзу Україні — «вбивством російських дітей». Вона також стверджувала, що після подібних виступів участь «Жіночого діалогу» в заходах ОБСЄ стала небажаною.
Водночас 29–30 червня 2026 року делегація руху взяла участь у засіданні ОБСЄ з людського виміру у Відні, присвяченому запобіганню катуванням. До делегації, крім Семерікової, входили радники Олена Пилова та Магомед Дагаєв. У своєму виступі Семерікова звинуватила Україну в систематичних катуваннях військовополонених і створенні «секретних в’язниць», але конкретних доказів цих тверджень не навела.
Тут важливе не лише саме звинувачення, а й місце, де воно пролунало. Політична заява на міжнародній конференції з фундаментальних прав може сприйматися як скарга, яку розглядає інституція. Насправді участь у засіданні ОБСЄ не є ані перевіркою, ані схваленням висловлених тверджень.
22 вересня 2026 року в інтерв’ю виданню RG62 Семерікова продовжила антиукраїнську риторику. Вона заявила, що українські жінки обирають «шлях снайпера замість материнського щастя» і вважають важливішим «стріляти в росіянина», ніж любити своїх дітей. Такі висловлювання поєднують підтримку російської воєнної риторики з консервативним уявленням про роль жінки та поширюють звинувачення вже не лише на українську владу, а й на суспільство загалом.
Релігійна свобода як політична мова
Схожу роль відіграє Російська асоціація захисту релігійної свободи. РАРС заснували 4 грудня 2014 року, а зареєстрували в Москві на вулиці Красноярській, 3. Асоціація називає себе незалежним об’єднанням правозахисників і представників православних, протестантських, католицьких, мусульманських, юдейських, буддійських і старообрядницьких громад. Її офіційні цілі — захист свободи совісті та розвиток міжконфесійного діалогу.
РАРС очолює Сергій Мельников, головою Ради є Олександр Кудрявцев, який представляє організацію на міжнародних заходах. До Ради також входить єпископ Дмитро Шатров, якого називають заступником головного єпископа у Північно-Західному федеральному окрузі.
Українську тему РАРС зазвичай подає через поняття «традиційних цінностей», свободи віросповідання та захисту віруючих. У результаті війну описують передусім як релігійний, мовний та історичний конфлікт, а російські позиції — як захист громад, яким нібито загрожують переслідування.
Про інституційні зв’язки асоціації з російською владою свідчить фінансування через Фонд президентських грантів. У 2021–2022 роках РАРС отримала 9,98 млн рублів на об’єднання релігійних громад і протидію ідеологічним загрозам. У 2025 році організація подала заявку на 12,49 млн рублів і підготувала моніторинг «Релігійна свобода в сучасному світі», окремо зосередившись на Україні та так званому канонічному православ’ї. На 2026 рік була зареєстрована нова заявка на 9,92 млн рублів для створення міжнародного консорціуму релігійних і державних структур країн СНД.
27 грудня 2023 року Мельников повідомив російському державному інформаційному агентству ТАСС про регулярні контакти асоціації з профільними структурами Міністерства закордонних справ Росії. За його словами, йшлося про звільнення людей, яких Москва вважає переслідуваними захисниками канонічного православ’я в Україні.
26 червня 2025 року РАРС за підтримки Фонду президентських грантів провела в Москві конференцію «Релігійна свобода і традиційні цінності в сучасному світі». Серед учасників були представники адміністрації президента та Міністерства закордонних справ Росії. Представник адміністрації президента Олег Терентьєв назвав РАРС однією з найавторитетніших громадських структур і прикладом співпраці релігійних організацій із владою.
Відкрита система ОБСЄ та її вразливість
РАРС регулярно з’являється на міжнародних правозахисних заходах. 10–11 лютого 2025 року Дмитро Шатров брав участь у конференції ОБСЄ в Гельсінкі, присвяченій боротьбі з антисемітизмом та іншими формами нетерпимості. Під час заходу, організованого за участю фінського головування в ОБСЄ та Бюро демократичних інститутів і прав людини, він називав війну Росії проти України історичною місією, говорив про український націоналізм, переслідування канонічної церкви та дискримінацію російськомовних громадян.
3 червня 2025 року Шатров представляв РАРС на додатковому засіданні ОБСЄ з людського виміру у Відні. Там він звинуватив Україну в дискримінації громадян за мовною, релігійною та історичною ознаками. 7 липня 2026 року Мельников виступив у штаб-квартирі ОБСЄ у Відні під час презентації третьої спільної доповіді Міністерств закордонних справ Росії та Білорусі.
Ці виступи не доводять, що ОБСЄ приймає або поділяє висунуті звинувачення. Вони демонструють інший механізм: відкритий міжнародний форум можуть використовувати формально недержавні структури, які мають державне фінансування, контакти з чиновниками та стабільно повторюють теми російської офіційної політики.
Особливо чутливим це питання стає під час головування Швейцарії в ОБСЄ у 2026 році. Берн наголошує на необхідності зберігати діалог між усіма державами-учасницями, включно з Росією, з питань безпеки та прав людини. 6 лютого міністр закордонних справ Швейцарії та чинний голова ОБСЄ Ігнаціо Кассіс разом із генеральним секретарем організації Ферідуном Сініроґлу відвідав Москву і зустрівся з Лавровим. На відкритті Варшавської конференції ОБСЄ з людського виміру 5 жовтня Кассіс знову наголосив на потребі зберігати простір для діалогу навіть за гострих розбіжностей.
Відкритість форумів є важливою умовою роботи ОБСЄ. Але без належної перевірки тверджень і зв’язків учасників вона може перетворитися на вразливість. Для організації питання полягає не лише в тому, кого допускати до розмови, а й у тому, як зберегти широкий доступ, не дозволяючи російським наративам набувати вигляду міжнародно підтверджених свідчень.
