Ганна Данилюк
Триваюча війна Російської Федерації проти України — це не лише спроба зруйнувати незалежну державу. Це — виклик фундаментальним засадам міжнародного права, принципам ООН та самим основам глобальної безпеки. Саме тому боротьба України є не лише боротьбою за свободу її громадян, а й за дотримання універсальних правил, які гарантують мир і справедливість у світі.
Попри надскладні умови, щоденні обстріли та ракетні атаки, Київ продовжує діяти з позиції міжнародної відповідальності. Україна запропонувала всеохоплююче припинення вогню — і не для досягнення тактичної переваги, а задля збереження життя людей і відновлення діалогу, заснованого на чесних умовах. Проте Росія продовжує порушувати навіть ті мінімальні домовленості, які вже досягнуті. Зокрема, енергетичне перемир’я постійно ігнорується — під ударами залишаються цивільні об’єкти, електростанції та критична інфраструктура.
Більше того, Україна погодилася на припинення вогню в Чорному морі — крок, який мав на меті забезпечити продовольчу безпеку вразливих регіонів світу, що залежать від українського експорту зерна. Але навіть у цьому гуманітарному жесті Москва побачила можливість для шантажу: Росія намагається використовувати домовленості як засіб тиску на Захід, вимагаючи зняття санкцій, повернення до системи SWIFT та інших економічних поступок — при цьому не припиняючи атак на українські порти. Це не є ознакою дипломатії. Це — цинічна політика подвійних стандартів, що суперечить міжнародному праву.
На фоні цього, Кремль демонструє цілковиту відсутність волі до миру. Останні дипломатичні контакти свідчать про те, що Росія навряд чи погодиться на повне припинення вогню бодай до 20 квітня. Її справжня мета — не припинення війни, а отримання геополітичного зиску й стратегічного перепочинку для відновлення атак.
У цьому контексті Україна стоїть не лише на сторожі власного суверенітету, а й на захисті глобального порядку. Кожне її рішення — від припинення вогню до ініціативи справедливого миру — базується на повазі до права, а не на прагненні до агресії. І саме це робить українську позицію незаперечно легітимною в очах міжнародної спільноти.
Сьогодні Україна — не просто держава, яка захищається. Це — передовий рубіж захисту принципів, які гарантують безпеку світу: непорушність кордонів, недопущення воєнних злочинів, захист цивільного населення та право на суверенітет. І допоки ці принципи порушуються — боротьба триває.
