Про мирні переговори та роль США, безпеку Європи в нових реаліях та європейську допомогу Україні, російську загрозу країнам Балтії та членство України в ЄС – в інтерв’ю РБК-Україна розповів міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс.
“У 2030 році, 1 січня, ви можете стати членом Європейського союзу – і цього можна досягнути”, – сказав голова литовського МЗС Кястутіс Будріс на відкритті проекту Ukraine2EU у Києві, зірвавши аплодисменти в залі.
Ukraine2EU – це ініційована ЄС, Литвою та Данією (згодом долучилася і Швеція) програма, яка покликана допомогти Україні пройти решту шляху до повноцінного членства в Євросоюзі.
Окрім підтримки в цьому стратегічному завданні, Литва з першого дня повномасштабного вторгнення максимально активно включилась в допомогу Україні. За підрахунками Кільського інституту світової економіки, Литва виділила Україні різноманітну допомогу обсягом у 1,8% власного ВВП – за цим показником вона займає третє місце серед усіх країн-партнерів України у світі.
У розмові з РБК-Україна перед початком конференції Будріс зазначив, що поки не всі країни Європи збільшують власні витрати на оборону та беруть довгострокові зобов’язання щодо підтримки України, як це робить Литва, тож доводиться “дзвонити в цей дзвін і виливати відра крижаної води на ліжка, де хтось спокійно спить”.
Стосовно головної теми останніх місяців – мирних переговорів – голова литовського МЗС наполягає: Росія ніколи нічого не робить з доброї волі, лише під тиском санкцій, економічних обмежень, твердої військової сили тощо. “Якщо це буде перший випадок в історії, коли Росія поводитиметься інакше, я буду дуже здивований”, – сказав Будріс. Тож міністр пропонує поки дати американцям час на їхні дипломатичні зусилля – і подивитися, чи “буде Росія такою ж, якою ми знаємо її вже сотні років”.
– Cьогодні центральною темою в контексті війни в Україні є, безумовно, мирні переговори та різні спроби досягти хоча б якогось перемир’я. Чи бачите ви хоча б якісь ознаки того, що Росія може погодитися на перемир’я в найближчому майбутньому?
– Ми не бачили, щоб Росія погоджувалася на будь-що з доброї волі, і лише через взаємоприйнятний процес, коли кожна зі сторін робить певні поступки. Росія не є таким типом переговорника, і таким міжнародним гравцем.
У поточній ситуації Литва добре усвідомлює, що це агресор, і що війна, яку розпочала Росія, була незаконною, і саме так з Росією і треба поводитися. З позиції права і сили, і це правильний шлях до досягнення справедливого та тривалого миру. Литва не є нейтральною країною, яка спостерігає збоку. Ми повністю підтримуємо Україну та ваші зусилля захистити та обороняти себе для великого майбутнього.
Тому говорячи про росіян, ми віримо в ті заходи та ті прецеденти, які спрацювали раніше: тверда військова сила, використання економічних обмежувальних заходів, санкції і використання заморожених активів як важеля. І якщо це буде перший випадок в історії, коли Росія поводитиметься інакше, я буду дуже здивований.
– Як би ви оцінили діяльність США у контексті мирних переговорів і того факту, що США публічно позиціонують себе як посередника між Україною та Росією, а не як союзника України, як це було раніше?
– Ми віддаємо належне зусиллям адміністрації президента Трампа максимально використати дипломатичний шлях. Ми хочемо, щоб вони були підкріплені жорсткими дипломатичними інструментами та важелями проти Росії, коли або якщо Путін не виявить бажання припинити агресію і погодитися на умови перемир’я.
Тому ми визнаємо це і тільки після цього процесу ми зможемо оцінити загалом, чи були Сполучені Штати посередині, чи були вони з Україною, чи навіть на іншій стороні. Тому даймо їм можливість рухатись далі з дипломатичними зусиллями і подивимося, чи буде Росія такою ж, якою ми знаємо її вже сотні років.
– Враховуючи нещодавні заяви та дії президента Трампа, чи можна сказати, що сьогодні безпека Європи, по суті, є справою самої Європи? І чи вважаєте ви, що Європа “прокинулася” після виступу Джей Ді Венса на Мюнхенській конференції, після скандалу в Овальному кабінеті, після заяв того ж Трампа і зрозуміла, що потрібно терміново подбати про свою власну безпеку?
– У Європи були причини прокинутися після повномасштабного вторгнення в Україну. Коли ми побачили стан наших запасів, резервів і власних військових можливостей, нам довелося покладатися на лідерство США і ресурси США тому, що Європа їх просто не має.
І так, ми відправили значну частину в Україну, але цього недостатньо для України, цього недостатньо для оборони Європи. Тому я не можу погодитись, що причиною “прокидання” стали вибори в США. Росія – це причина цього.
І ми все ще робимо недостатньо. Говорячи про Литву, ми робимо багато. Ми збільшуємо витрати на оборону, зобов’язалися підтримувати Україну на десятиліття. Наші партнери в регіоні роблять те саме, але не всі в Європі діють так. І ми все ще маємо дзвонити в цей дзвін і виливати відра крижаної води на ліжка, де хтось спокійно спить. І роблячи це, звісно, ми маємо залучати американців до стримування Росії та оборонного планування євроатлантичного простору, оскільки це також і їхня територія.
– Ви думаєте, що їх можливо залучити?
– Я не бачу ознак того, що вони не будуть залучені, що вони не є частиною альянсу НАТО, який базується на одному принципі – довіряти один одному в тому, що ми будемо захищати один одного в разі війни.
Так, ми бачимо різні процеси та перегляд позицій в Європі, як на континенті. Це природний процес, і я зараз не думаю, що вони будуть не з нами. Я справді маю підстави вірити, що США залишатимуться частиною європейської архітектури безпеки, а також з Україною, яка буде частиною цієї архітектури. Тому що я не можу бачити майбутнє європейської безпеки без України. Тому національний інтерес Литви полягає в тому, щоб українці були у безпеці, сильні і в Європейському союзі.
– На даний момент, наскільки Європа здатна компенсувати Україні можливі перерви в постачанні військової допомоги з США?
– Є критичні постачання, замінників яким ми не маємо, і ми всі знаємо, що це. Ось чому ми повинні продовжувати співпрацювати з США. Інша річ, що ми повинні більше співпрацювати між ЄС та Україною як майбутнім членом ЄС в оборонній промисловості. Литва вже інвестує в оборонну промисловість України і ми шукаємо проекти співпраці та співробітництва між нашими компаніями. І я вірю, що ми будемо сильнішими з власним виробництвом і не буде прогалин між Україною та Європою в тому, що ми виробляємо. Це наша мета.
Посол ЄС в Україні Катаріна Матернова, віце-прем’єрка Ольга Стефанішина, Кястутіс Будріс (фото: надано організаторами)
– Нещодавно видання Financial Times опублікувало статтю, в якій йшлося, що в разі припинення вогню в Україні загроза для балтійських країн, зокрема Литви, з боку Росії стане більшою, оскільки Росія зможе перекинути свої війська з України ближче до ваших кордонів. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою, і як ви загалом оцінюєте ризик вторгнення Росії в Балтію в найближчому майбутньому?
– Росія вже багато років є безпосередньою військовою загрозою для балтійських країн. І справа не лише в рівні загрози, а й у рівні нашої стійкості та можливостей стримування, оборони. Тому оцінюючи ризик, ми враховуємо не тільки загрозу.
Загроза поділяється на можливості та наміри. І я не маю сумнівів щодо намірів Росії. Вони залишаються. Вони хочуть підкорити сусідні країни. І це буде продовжуватись, поки Путін при владі. І є питання можливостей. Зараз вони в Україні та біля України. Звісно, вони будуть через деякий час перекинуті на бази, звідки вони прийшли.
Отже, коли ми рахуємо можливості, в майбутньому в нашому напрямку вони будуть збільшені. Але в планах Росії і у нашому плануванні оборони, ми бачимо себе взаємопов’язаними. Тому це не буде так, що одна країна – це ціль, а інші залишаться осторонь. Тож ми будемо однією довгою лінією фронту і нам потрібно планувати все так, що ми її повинні обороняти.
– Чи зможе Україна завершити свій шлях до повноправного членства в ЄС до 2030 року, чи може це відбутися раніше?
– Це крайній термін. Ми маємо встановити цей крайній термін, і відраховувати дедлайни для всіх інших важливих рішень, які треба буде ухвалити. Литва інвестує найкращі знання та досвід з нашого власного процесу приєднання до ЄС у цьому чудовому проекті, який ми запускаємо сьогодні. Ми віримо, що ви зможете зробити це до 2030 року. Ось чому ми так віддані цьому, тому що ви надихаєте нас своєю відданістю та мотивацією.
