Через 38 років після аварії і за два роки з деокупації життя Чорнобильської зони відчуження входить у нормальну наукову та безпекову колію
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року досі є однією із найстрашніших сторінок в історії атомної енергетики. Одна із двох аварій на АЕС, яка отримала найвищий ступінь тяжкості за Міжнародною шкалою ядерних подій (другою є аварія на Фукусімській АЕС у 2011 році). Переселення десятків тисяч людей, важкі хвороби місцевих жителів та ліквідаторів, спричинені опроміненням, радіаційне забруднення територій – це лише частина наслідків катастрофи. А до всього – російська окупація та визволення у 2022 році. Як зараз функціонує ЧАЕС, чи оговталася від російської окупації на початку повномасштабного вторгнення зона відчуження та яке майбутнє готується для неї – у матеріалі Укрінформу.
Хронологія експерименту, який став безпосередньою причиною вибуху на четвертому енергоблоці ЧАЕС, вже давно відома й обговорена. Однак, згадаємо, що ймовірність серйозного ядерного інциденту була закладена задовго до цих подій, ще при проєктуванні та будівництві станції. У 2019-2020 роках Служба безпеки України спільно з Українським інститутом національної пам’яті підготувала та оприлюднила дві збірки «Чорнобильське досьє КҐБ», у яких розповідається про зведення ЧАЕС та поставарійне життя через призму документів радянської секретної служби.
Зокрема, у збірці «Чорнобильське досьє КҐБ. Від будівництва до аварії» читаємо таке: «У надісланих у 1975-1976 рр. спецповідомленнях столичного УКДБ керівництву КДБ УРСР описано випадки неякісного виконання будівельно-монтажних робіт, які в подальшому могли призвести до надзвичайних ситуацій. Влітку 1975 р. на ділянці монтажу баків сховища рідких відходів було допущено технологічний брак, який становив загрозу навколишньому середовищу. У той самий час «підсобний апарат» (агентура й довірені особи – ред.) КДБ виявив недопустимі відхилення від проєкту під час монтажу компресора у шахті реактора».
Крім того, з Курахівського котельно-механічного заводу на будмайданчик постачалася дефектна продукція, будівельні матеріали розкрадалися, робочі креслення змінювалися без згоди проєктної організації. І це все – під пильним наглядом КДБ (яке первинно мало займатися контррозвідкою). Агентура доносила до радянської верхівки інформацію про порушення, однак тодішній міністр енергетики СРСР Петро Непорожній вимагав запустити ЧАЕС за будь-яку ціну.
Аварії на станції траплялися й до 26 квітня 1986 року. В тому числі, й з викидами радіонуклідів у навколишнє середовище. Але ЧАЕС продовжувала працювати, ба більше – за задумкою радянського керівництва, вона мала стати найбільшою у світі. Плани побудувати п’ятий та шостий енергоблоки СРСР скасувала тільки навесні 1989 року. Тоді ж радянське керівництво відмовилося від розширення інших АЕС, що використовували графітові реактори РБМК – такі, які були на ЧАЕС.
Четвертий реактор накрили тимчасовим укриттям, а вже у 2010 році розпочалося будівництво нового безпечного конфайнменту. Новий саркофаг був зданий в експлуатацію у 2019 році.
Сама ж ЧАЕС поступово виводилася з експлуатації. Останній робочий енергоблок – третій – був зупинений 15 грудня 2000 року. З часом Чорнобильська зона відчуження стала одним із туристичних об’єктів, заповідником, місцем проведення наукових досліджень. Довкола ЧАЕС нуртувало своє особливе життя – аж поки 24 лютого 2022 року на її територію не ступила нога російського окупанта.
ОКУПАЦІЯ
Російські війська зайшли у зону відчуження з території Білорусі. І їхня поведінка на ядерному об’єкті продемонструвала, що росіяни, як мінімум, не вивчили уроки катастрофи на ЧАЕС. Або ж нинішнє покоління загарбників взагалі про них не знали.
Відразу в полон потрапили не лише нацгвардійці, які охороняли об’єкти у зоні відчуження. Полоненими стали й працівники ЧАЕС, які саме перебували на зміні. Часткову ротацію персоналу вдалося провести аж 20 березня. Вивезені працівники перебували на робочих місцях близько 600 годин.
Крім того, через дії росіян ядерний об’єкт втрачав зовнішні лінії живлення – це така ж ситуація, яку ми зараз маємо на окупованій Запорізькій АЕС. Тоді фахівці НЕК «Укренерго» були змушені з ризиком для свого життя виїжджати на окуповану частину Київщини, щоб відновити важливі для ЧАЕС лінії електропередачі. А 9 березня 2022 року МАГАТЕ взагалі втратило зв’язок із віддаленою передачею даних від систем контролю безпеки атомної станції.
Російські загарбники залишили зону відчуження у спокої лише 31 березня 2022 року. По собі вони залишили розграбовану аналітичну лабораторію, заміновану місцевість та окопи у Рудому лісі. Наукова діяльність у зоні, звісно, значно знизилася.
“Було пошкоджено і втрачено частину наукового обладнання, яке використовувалось для вивчення фауни і було залучене в міжнародних проєктах. Було призупинено деякі наукові проєкти, які здійснювались за рахунок зарубіжних партнерів. Зменшились можливості залучення коштів для наукових досліджень і розширення матеріально-технічної бази через загрозу повторного вторгнення російських військ і можливу втрату обладнання і техніки”, – прокоментували Укрінформу вплив окупації у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища.
СЬОГОДЕННЯ ЧАЕС
За два роки по деокупації життя Чорнобильської зони відчуження входить у нову колію. Із січня 2023 року на ЧАЕС постійно присутня моніторингова місія МАГАТЕ. Її основна мета – запобігти ядерній аварії під час війни. «Групи МАГАТЕ, які працюють на Хмельницькій, Рівненській та Південно-Українській АЕС і Чорнобильській АЕС, повідомили, що ядерна безпека та охорона зберігаються, незважаючи на наслідки триваючого конфлікту», – йдеться у звіті агентства за 18 квітня цього року.
Крім постійної місії, на ЧАЕС проходять й інспекції МАГАТЕ. Упродовж 2023 року інспектори агентства провели 10 перевірок відсутності незаявлених ядерних матеріалів у Чорнобильській зоні та здійснили чотири технічні візити. Інспекції пройшли без зауважень.
Підтверджує безпечний стан ядерних об’єктів у зоні відчуження й Держатомрегулювання (ДІЯРУ), який здійснює наглядові функції. У 2023 році розпочалася дослідна експлуатація Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, де ДІЯРУ проводить контроль дотримання ядерної та радіаційної безпеки.
Після деокупації ЧАЕС у зоні відчуження відновили роботу фахівці Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ). Зокрема, вони провели низку вимірювань для оцінки можливого переносу радіонуклідів військовою технікою окупантів як на території Чорнобильської зони відчуження, так і за її межами.
Крім того, Європейська комісія розширила один із проєктів допомоги Україні, що стосується модернізації системи радіаційно-екологічного моніторингу навколишнього середовища навколо комплексу виробництв «Вектор» і ПЗРВ «Буряківка» та системи радіаційно-дозиметричного контролю в межах Чорнобильської зони відчуження.
«Фахівці ДНТЦ ЯРБ спільно з європейськими партнерами беруть участь у технічному та експертному супроводі проєктів майбутніх оновлених систем радіаційного контролю. Ці системи стануть надійним та сучасним механізмом отримання інформації щодо радіаційного стану об’єктів та території зони відчуження, а також підвищення рівня радіаційного захисту населення», – повідомила Укрінформу пресслужба дослідницької установи.
Основним же відповідальним за зону відчуження органом є Державне агентство з управління зоною відчуження (ДАЗВ). В агентстві повідомили, що після деокупації фахівцям удалося відновити всі ключові безпекові функції – зокрема, належний радіаційно-дозиметричний контроль у місцях роботи персоналу зони. Роботу лабораторії, яку розгромили росіяни, також частково вдалося відновити.
«У цілому, на сьогодні загальний стан справ з радіаційною безпекою у зоні відчуження знаходиться на високому рівні, об’єкти у зоні відчуження у безпеці», – повідомила Укрінформу пресслужба ДАЗВ, додавши, що в умовах війни все ж зберігається ризик атак на об’єкти у зоні відчуження.
Крім того, головною проблемою зони є замінованість. «Велика кількість залишених та розставлених загарбниками боєприпасів (мін, розтяжок та ін.) регулярно спрацьовує через диких тварин. Як наслідок, тварини гинуть чи отримують поранення. Крім того, замінованість територій є додатковим чинником виникнення пожеж», – пояснює ДАЗВ.
Через міни та розтяжки протипожежні заходи виконуються обмежено. Всі роботи, які проводяться у зоні відчуження, виконуються там, де піротехніки вже обстежили територію.
Обмежений і доступ сторонніх людей до ЧАЕС. «Зараз зону відчуження можуть відвідувати акредитовані Міністерством оборони журналісти та офіційні делегації у супроводі працівників державних підприємств сфери управління ДАЗВ», – наголошують в агентстві.
Відновлення ж туристичних поїздок, за оцінкою ДАЗВ, можливе лише після перемоги – як через замінованість, так і через небезпечну близькість білоруського кордону.
У Міндовкіллі зазначили, що після деокупації ЧАЕС відновили свої дослідження співробітники Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Науковці вивчають флору та фауну в зоні відчуження, відновлення згарищ; моніторять пожежну ситуацію, проводять метеорологічні й гідрологічні дослідження. Вивчається й вплив військових дій на ландшафтне і біологічне різноманіття.
Водночас міністерство повідомило, що науковці повністю втратили доступ до полігонів на лівобережній частині річки Прип’ять. Частково обмежений або відсутній доступ до окремих полігонів території зони відчуження. Крім того, з міркувань безпеки, деякі країни заборонили приїзд фахівців на територію України та виконання завдань у межах чинних проєктів.
ЗОНА ВІДЧУЖЕННЯ – МРІЇ ПРО МАЙБУТНЄ
Попри всі небезпеки і ризики питання про майбутнє зони відчуження не обнулилося. «Ми робимо ставку на розвиток Наукового хабу. Це перспективний проєкт, заснований ДАЗВ, метою якого є залучення фахівців з усього світу для отримання нових науково-технічних даних щодо наслідків катастрофи, впливу радіоактивного забруднення на довкілля, людину та матеріали, а також підготовка основ економічних рішень у відповідних галузях», – говорять у ДАЗВ.
Крім того, у зоні відчуження вже створений каталог ділянок для відновлювальної енергетики та започатковані два проєкти сонячної й вітрової генерації. Підбирається й майданчик для потенційного розміщення малих модульних реакторів.
Не забувають у ДАЗВ і про основне – остаточне виведення з експлуатації ЧАЕС, питання поводження з відпрацьованим ядерним паливом, безпеку об’єкту «Укриття» та нового безпечного конфайнменту. «Ми професійно працюємо із найбільш небезпечними радіоактивними відходами, тож розвиток компетенцій та комплексів поводження з небезпечними відходами – у пріоритеті», – зазначає пресслужба ДАЗВ.
Скоріше за все, очікувати повної нормалізації функціонування та доступу до Чорнобильської зони відчуження варто уже після подолання загарбницьких апетитів Росії. Коли територія довкола ЧАЕС нарешті буде розмінована, на неї, без сумніву, чекатиме нове цікаве майбутнє – і як місця для наукових досліджень, і майданчика для подальшого розвитку «чистої» енергії, й туристичної принади.
І нехай у ньому вже не знайдеться місця для тривожних сторінок.
Джерело: Укрінформ
