Служба безпеки України вперше в історії країни викрила активну агентурну мережу військової розвідки Угорщини, яка діяла на території Закарпатської області. Ця мережа була частиною довгострокової стратегії Будапешта із встановлення контролю над регіоном, посилення свого впливу в українському внутрішньополітичному та безпековому просторі, а також сприяння реалізації політики «захисту угорської меншини» за допомогою спецоперацій.
Керівництво операцією здійснювалося безпосередньо з Будапешта, із залученням угорських розвідувальних структур — насамперед військової розвідки — та співробітників дипломатичних представництв. Відомо, що на території України працювали місцеві агенти, більшість із яких мали подвійне громадянство. Вони займалися збором інформації про позиції Збройних сил України, дестабілізаційною діяльністю, поширенням проросійської чи антиукраїнської пропаганди, а також створенням умов для політичної ізоляції регіону.
Серед інших завдань — вербування нових агентів, координація з місцевими організаціями, що публічно позиціонували себе як культурні чи освітні установи, а також підтримка певних політичних кандидатів, лояльних до Будапешта. Деякі з цих структур діяли у відкритому співробітництві з російськими інформаційними і політичними платформами. Це дозволяло Угорщині зберігати формальну відстороненість і водночас проводити глибокі розвідувальні операції.
Згідно з інформацією Lansing Institute, під час цих спецоперацій також вивчали можливості створення умов для автономізації Закарпаття або проведення референдуму, подібного до кримського сценарію. Така стратегія гармоніює з риторикою уряду Орбана, який послідовно виступає проти вступу України до ЄС та НАТО, блокуючи відповідні рішення на рівні Європейського Союзу.
СБУ, у свою чергу, після тривалого збору даних, викрила цю мережу. Хоча офіційна інформація обмежена, інститут підтверджує, що це стало результатом глибокої аналітичної та оперативної роботи. Операція, що розкрила агентурну систему, стала символічним проривом у боротьбі з іноземним впливом у прикордонному регіоні.
Показово, що розвідмережа зрослася не лише з політичними й інформаційними структурами, а й з кримінальними колами. У деяких випадках угорські агенти працювали через бізнес-ланцюжки, пов’язані з тіньовою економікою — контрабандою, готівковими переказами, нелегальними переміщеннями людей.
Аналітики вважають, що Будапешт використовував стратегію «паралельного проникнення» — коли офіційні канали дипломатії доповнюються нелегальними інструментами впливу, розвідкою та інформаційними спецопераціями. Ключовим посередником між Росією та Угорщиною у цих процесах виступали так звані “треті гравці” — окремі організації та особи, які дозволяли замаскувати джерело ініціативи.
Це розкриття може мати наслідки як для двосторонніх відносин, так і для позиції Угорщини в євроатлантичній спільноті, особливо на тлі її спроб налагодити окремий діалог із Москвою. Українські фахівці наголошують, що ця ситуація підтверджує системний характер загроз із боку держав-сусідів, що грають на політичному полі Кремля.
