Польський державний оборонний концерн Polska Grupa Zbrojeniowa (PGZ) хоче значно тісніше залучити приватні компанії до виробництва озброєнь і військової техніки. Для Варшави це спосіб швидше розширити промислові можливості на тлі зростання загрози з боку Росії, а для бізнесу — можливість увійти до стратегічного сектору, який тривалий час переважно контролювали державні підприємства.
Голова правління PGZ Адам Лешкевич оголосив про такий курс 16 жовтня 2026 року під час виступу в Щецині. Про його заяву повідомив телеграм-канал insider_poland. За словами керівника концерну, в нинішніх умовах жоден вид озброєння чи техніки не виробляється повністю самостійно, без участі інших підприємств і постачальників.
Ця теза не означає, що Польща не має власних оборонних виробництв або нездатна створювати військову техніку. Йдеться про інше: сучасна зброя складається з великої кількості компонентів, технологій і виробничих операцій, які зазвичай розподілені між різними компаніями. Навіть потужний державний концерн не обов’язково може виконати весь цикл власними силами.
Від окремих підрядників до спільної системи
Виробництво військової техніки потребує не лише складання готового виробу. До ланцюга входять розробка, обробка матеріалів, електроніка, програмне забезпечення, випробування, технічне обслуговування, ремонт і постачання запасних частин. Частина цих компетенцій може перебувати в державному секторі, а частина — у приватних виробників або технологічних компаній.
Саме цю взаємозалежність PGZ прагне зробити більш організованою. Приватні підприємства можуть отримати роль постачальників окремих компонентів, виконувати спеціалізовані виробничі операції, розробляти технологічні рішення або посилювати ремонтні потужності. Державні компанії при цьому зберігатимуть центральне місце в плануванні та координації стратегічних програм.
Таким чином, ідеться не просто про збільшення кількості приватних учасників у закупівлях. Для PGZ важливо пов’язати їх із державними підприємствами в мережу, яку можна буде розширювати за зростання попиту. У мирний час це може допомогти розподілити навантаження між виробниками, а під час затяжної кризи — швидше залучити додаткове обладнання, фахівців і виробничі майданчики.
Водночас сама заява не свідчить про те, що така повністю інтегрована система вже працює. Наразі оголошено стратегічний напрям, але конкретний перелік приватних партнерів, строки створення нових потужностей і обсяги фінансування не визначені.
Чому швидкість стала промисловим питанням
Варшава пов’язує новий підхід із зростанням російської загрози. У разі тривалого протистояння обороноздатність залежатиме не лише від можливості одноразово закупити більше зброї. Потрібно буде підтримувати техніку в робочому стані, ремонтувати пошкоджені системи, замінювати комплектуючі та безперервно поповнювати запаси.
Тому важливою стає не тільки наявна виробнича спроможність, а й здатність швидко її масштабувати. Підприємство може виготовляти певний вид техніки у звичайних умовах, але це ще не гарантує, що воно зможе подвоїти або потроїти випуск, коли зросте потреба. Для цього потрібні додаткові лінії, підготовлені працівники, доступ до матеріалів і постачальники, здатні працювати під тривалим навантаженням.
Побудова нових державних заводів займає роки й потребує значних вкладень. Натомість приватні компанії можуть уже мати обладнання, інженерні команди або виробничі майданчики, які за певних умов можна підключити до оборонних програм швидше. Проте така можливість стане реальною лише за наявності чітких технічних вимог, передбачуваних замовлень і доступного фінансування.
Для держави співпраця з приватним сектором також означає спробу розширити промислову базу без того, щоб усі витрати на нові технології та виробництво лягали виключно на бюджет і державні підприємства. Для приватного бізнесу довгострокові оборонні контракти можуть створити підстави для інвестицій у верстати, дослідження та спеціалізований персонал.
Відкриття сектору створює нові ризики
Збільшення кількості партнерів саме по собі не зробить оборонну промисловість стійкішою. PGZ і державним органам доведеться встановити єдині вимоги до якості, випробувань, безпеки підприємств і захисту чутливої інформації. Не менш важливо визначити, які критичні виробничі можливості мають постійно залишатися в Польщі, а в яких сферах припустима залежність від іноземних постачальників.
Розширення мережі також ускладнює координацію. Компанії відрізняються масштабом, фінансовою стійкістю, технічним оснащенням і досвідом роботи з військовою продукцією. Якщо між ними не буде спільних стандартів і чіткого управління, додаткові учасники можуть не прискорити виробництво, а лише подовжити ланцюг постачання.
Особливого значення набуває безперервність роботи. Бізнесу складно інвестувати в нові лінії, якщо йому пропонують лише короткострокові замовлення. Для створення резервної потужності потрібні контракти, процедури контролю, випробування продукції та механізми швидкого перемикання між постачальниками ще до початку кризи.
Залучення приватних компаній означатиме і ширше коло учасників, які матимуть доступ до технічних даних та оборонних програм. Це підвищує вимоги до перевірки партнерів, захисту технологій і контролю критичних ланцюгів постачання. Державі доведеться поєднати гнучкість приватного сектору з контролем над тими елементами виробництва, від яких залежить безпека країни.
Перевірка почнеться після оголошення
Виступ у Щецині окреслив зміну підходу PGZ: державні заводи більше не розглядаються як єдина основа розширення оборонного виробництва. Приватний сектор хочуть перетворити на додаткове джерело потужностей, технологій та інвестицій, яке можна буде використати в умовах тривалої напруги.
Практичне значення цієї ініціативи визначатимуть не кількість заявлених партнерств і не сам факт відкриття оборонного сектору для бізнесу. Вирішальними стануть конкретні програми, замовлення та інвестиції. Лише тоді буде зрозуміло, чи зможе Польща об’єднати державні й приватні підприємства в систему, здатну тривалий час виробляти, ремонтувати та постачати армії необхідну техніку.
