Ілюстрацію створено ШІ; це не фотографія описаної події.
25 вересня 2026 року російське державне агентство «РІА Новини» опублікувало статтю Олександра Носовича про можливу війну Росії з Литвою. Приблизно через три години матеріал видалили. Редакція пояснила це тим, що публікація «не відповідає думці редакції, редакційній політиці та державній політиці Російської Федерації».
У статті, заголовок якої містив твердження про «ще одну СВО», Литву названо «країною-самогубцем без мозку». Автор також написав, що така війна «буде дуже короткою», а Росія може відмовитися від сухопутної операції та «одразу завдати удару ракетами з відповідним зарядом». У цьому контексті йшлося про можливе застосування ядерної зброї.
Зв’язки автора та оцінки публікації
Олександр Носович є головним редактором «РуБалтік.ру» та членом Ради із зовнішньої та оборонної політики, одного зі співзасновників Валдайського клубу. За даними Центру «Досьє», Носовича відносять до так званої «прибалтійської мережі», яку пов’язують зі співробітником адміністрації президента Росії та полковником зовнішньої розвідки Росії Євгеном Умеренковим.
У наданому матеріалі стверджується, що ці зв’язки можуть бути підставою розглядати публікацію в контексті російських інформаційних операцій. Окремо наголошується, що погрози були оприлюднені не на особистому ресурсі автора, а на сайті державного інформаційного агентства, що сприяло їх поширенню. Водночас такі оцінки є висновками авторів аналізу, а не встановленими незалежним розслідуванням фактами.
Литва є членом НАТО з 29 березня 2004 року. У затвердженому бюджеті країни на 2026 рік на оборону передбачено 4,79 млрд євро, або 5,38% валового внутрішнього продукту. Порівняно з 2025 роком фінансування зросло на 43%. За даними НАТО, наприкінці 2025 року чисельність військовослужбовців Альянсу під його командуванням у Литві перевищувала 5 тисяч, а контингент планували розширювати.
Контекст безпеки
У матеріалі публікацію розглядають як приклад відкритого обговорення можливого нападу на державу-члена НАТО та використання ядерної риторики для тиску на рішення у сфері оборони. Автори аналізу вважають, що представлення ядерного удару як альтернативи сухопутній операції може бути елементом психологічного впливу. Вони також зазначають, що твердження про «дуже коротку» війну створює образ блискавичної перемоги, не враховуючи присутності союзних військ у Литві та зобов’язань НАТО щодо колективної оборони.
Статтю встигли зафіксувати й поширити інші медіа, зокрема «Медуза», «Нова газета Європа» та «Радіо Свобода». На думку авторів аналізу, її публікація, а потім видалення могли дати змогу оцінити реакцію європейських засобів масової інформації, політиків і суспільства, водночас дистанціювавши офіційну політику Росії від найбільш радикальних сценаріїв. Це припущення не підтверджене заявами російської влади.
У тексті також згадано оцінку данської служби оборонної розвідки від 11 лютого 2025 року. За наведеним описом, за умови припинення або заморожування війни проти України та недостатніх темпів переозброєння НАТО Росії могло б знадобитися приблизно шість місяців для підготовки до локальної війни із сусідньою державою, два роки — до регіональної війни в Балтійському регіоні та п’ять років — до масштабної війни в Європі без участі США. Також згадано заяви керівника чеської служби безпеки Міхала Куделки про можливість обмеженого вторгнення, провокації або іншої операції на території НАТО, а також попередження прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска про ризики російських атак.
Згідно з Вашингтонським договором, напад на одного члена НАТО розглядається як напад на всіх союзників. Кожна держава-член зобов’язується надати допомогу, вживаючи заходів, які вважатиме необхідними, зокрема із застосуванням збройної сили. У наданому матеріалі зазначається, що подальше поєднання військових погроз, ядерного шантажу, гібридних атак та інформаційних кампаній може посилювати ризики стратегічної нестабільності в Європі.
