Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц звинуватив Росію в підтримці ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD) та спробах розколоти німецьке суспільство. Під час виступу в Мюнстері 1 жовтня 2026 року він пов’язав вимоги партії припинити військову допомогу Україні й відновити закупівлі російського газу з ширшою загрозою для безпеки Німеччини та Європи.
Заяву канцлера оприлюднило Bloomberg. Мерц сказав, що Німеччина не дозволить Кремлю використовувати керовані ботами соціальні мережі та політичні меседжі проросійських діячів, щоб посилювати внутрішні конфлікти. Водночас у публічному описі його виступу не наведено конкретних даних про канали фінансування, посередників або операції, які б детально пояснювали механізм заявленої російської підтримки AfD.
Партійні вимоги стають питанням безпеки
AfD послідовно виступає за припинення німецької військової допомоги Києву та негайне відновлення закупівель природного газу в Росії. Ці вимоги прямо суперечать курсу федерального уряду, який прагне продовжувати підтримку України та зменшувати залежність Німеччини від російських енергоносіїв.
Для Мерца це вже не просто звичайна суперечка про зовнішню політику, ціни на енергію чи витрати на оборону. Він представив позицію AfD як частину ширшої гібридної війни Росії проти Європи. За його оцінкою, Москва намагається послабити обороноздатність Німеччини та зменшити суспільну підтримку України, використовуючи політичний і цифровий вплив.
Таке трактування різко підвищує політичну вагу вимог AfD. Скорочення військової допомоги Україні могло б вплинути на загальну європейську підтримку Києва, а повернення до закупівель російського газу стало б масштабним розворотом енергетичної політики Берліна. Через політичну й економічну вагу Німеччини наслідки такого рішення вийшли б далеко за межі внутрішньої боротьби партій.
Однак збіг позиції партії з інтересами Росії сам собою не доводить, що AfD керується Кремлем. Її вимоги можуть мати самостійну підтримку серед виборців, які виступають проти витрат на допомогу Україні, побоюються високих цін на енергію або не довіряють зовнішній і оборонній політиці уряду. Політичний вплив AfD можливий і без доведеного втручання іноземної держави.
Боти пояснюють спосіб впливу, але не встановлюють зв’язок
Згадка Мерца про бот-керовані мережі стосується відомого механізму цифрового впливу. Автоматизовані або скоординовані акаунти можуть масово поширювати однакові повідомлення, створювати враження широкої підтримки маргінальної позиції та загострювати суперечки, які вже існують у суспільстві.
Але сама наявність ботів не встановлює автоматичного зв’язку з конкретною партією чи російською владою. Щоб підтвердити організовану операцію, потрібно було б визначити, хто керував мережами, які ресурси використовувалися та чи існувала координація з російськими державними структурами або пов’язаними з ними посередниками. У публічному викладі мюнстерської промови ці деталі не наведені.
Ця різниця важлива для відповіді німецького уряду. Можливі спроби іноземного втручання потребують розслідування та захисту публічної дискусії. Проте критику постачання зброї, оборонних витрат або енергетичної політики не можна саму по собі вважати доказом зовнішнього управління. Якщо будь-яку незгоду оголошувати частиною ворожої операції, попередження влади ризикують втратити переконливість.
Інший ризик полягає в недооцінці цифрових кампаній. Скоординоване поширення повідомлень може використовувати тривогу через війну, вартість життя та ціни на енергію, щоб посилювати недовіру до державних інституцій і тиснути на політичні рішення. Тому для Берліна принципово важливо відокремлювати підтверджені факти від політичної інтерпретації.
Україна як частина німецької оборони
Головний аргумент Мерца полягає в тому, що захист України та безпека Німеччини дедалі тісніше пов’язані. Якщо тиск на Берлін призведе до скорочення допомоги Києву, європейська здатність стримувати подальший тиск Росії, за його логікою, може ослабнути. А якщо внутрішня поляризація ускладнить збільшення оборонних витрат і співпрацю із союзниками, наслідки торкнуться вже власної безпеки Німеччини.
Так канцлер переносить суперечку про програму AfD із площини звичайної партійної конкуренції у сферу національної безпеки. Партія може впливати на стратегічний вибір країни відкритими політичними методами — через парламент, виборців і публічну кампанію, — незалежно від того, чи буде доведено її передбачуване російське фінансування або іншу форму підтримки.
Заява в Мюнстері також свідчить про жорсткішу політичну реакцію Берліна на ймовірне втручання Москви. Мерц прагне показати, що проросійські наративи не можна розглядати лише як ще один прояв поляризованої німецької політики, якщо вони послаблюють підтримку України або опір російському тиску.
Водночас чим серйозніше звинувачення, тим вищою стає вимога до доказів. Подальше значення виступу визначатимуть конкретні дані, розслідування або заходи захисту, які можуть з’явитися після політичного попередження. Поки що промова Мерца є різким сигналом про оцінку Берліном ризиків навколо AfD, але не публічно деталізованим доказом того, як саме Росія підтримує німецьку партію.
