Понад 50 російських компаній можуть завершити 2026 рік із дефолтом за облігаціями. Якщо прогноз справдиться, це буде найвищий показник за 17 років — більше, ніж у кризові 2014–2015 роки.
Проблема вже не обмежується кількома невеликими позичальниками з найризикованішого сегмента ринку. Компанії намагаються погашати старі борги або замінювати їх новими, але тривалий період високих ставок зробив таке рефінансування дедалі дорожчим. На тлі слабкого економічного зростання це перетворює нестачу ліквідності на системну загрозу для ширшого корпоративного сектору.
Про можливу рекордну кількість дефолтів 6 жовтня 2026 року повідомило видання «Известия». Аналітики пов’язують погіршення ситуації насамперед із жорсткою грошово-кредитною політикою Банку Росії та високою вартістю обслуговування боргу.
Понад 500 подій — але не 500 компаній
За даними російського рейтингового агентства «Національні кредитні рейтинги», із січня до вересня 2026 року на ринку зафіксували понад 500 подій, класифікованих як дефолти або технічні дефолти. Ця цифра не означає, що збанкрутували 500 різних підприємств. Прострочення платежів допустили щонайменше 30 унікальних емітентів, а 20 організацій уперше зіткнулися з технічним дефолтом.
Технічний дефолт передбачає додатковий час для виправлення ситуації. Після встановленої дати платежу компанія має десять днів, щоб знайти кошти та виконати зобов’язання. Якщо цього не відбувається, прострочення перетворюється на повноцінний дефолт. Із 20 компаній, які вперше отримали статус технічного дефолту, 17 не змогли розрахуватися навіть у межах цього терміну.
Зростають і суми неплатежів. Обсяг простроченого боргу сягнув 41 млрд рублів проти 34 млрд рублів у 2025 році. Частка дефолтних паперів на ринку корпоративних облігацій збільшилася з 0,69% торік до 1,77% у серпні 2026-го — майже втричі.
Аналітичне кредитне рейтингове агентство оцінює, що до кінця року частка проблемних емітентів може наблизитися до 5%. Цей рівень розглядають як можливу межу, після якої окремі випадки неплатежів переростають у широку системну хвилю дефолтів. Поки що це прогноз, а не досягнутий показник.
Як висока ставка заганяє компанії в боргову пастку
Нинішній тиск формувався не за кілька тижнів. Після прискорення інфляції Банк Росії підняв ключову ставку до 21% річних наприкінці 2024 року. Це одночасно збільшило витрати на обслуговування вже залучених позик і зробило нове кредитування значно дорожчим.
Найуразливішими стали компанії, які регулярно рефінансують облігації. Коли старий випуск погашається, емітент зазвичай залучає нові кошти для виплати попереднього боргу. Така модель працює лише доти, доки нове фінансування залишається доступним. За високих ставок новий випуск може коштувати настільки дорого, що дедалі більша частина операційного грошового потоку йде лише на відсотки.
Перед підприємством залишаються кілька варіантів: погодитися на вищі витрати, спрямувати власні кошти на погашення старого боргу або домовлятися з кредиторами. Для компаній із низькою рентабельністю, значним борговим навантаженням і невеликими резервами жоден із них може виявитися недоступним.
Ситуацію погіршує уповільнення економіки. У прогнозах, наведених у матеріалах про російський ринок, зростання ВВП у 2026 році оцінюють приблизно у 0,5%. Коли доходи збільшуються повільно, компаніям складніше покривати зобов’язання саме в той момент, коли відсоткові платежі забирають дедалі більшу частину їхніх коштів.
Навіть майбутнє зниження ставки не розв’яже проблему автоматично. Дешевші нові кредити можуть полегшити подальше рефінансування, але не скасують уже накопичених боргів і не повернуть кошти, витрачені на обслуговування позик у період високих ставок. Для емітентів, які вже вичерпали ліквідність, пом’якшення політики може виявитися запізнілим.
Проблеми виходять за межі високодохідних облігацій
Перший і найпомітніший удар припав на сегмент високодохідних облігацій, де залучають кошти невеликі компанії з низькими кредитними рейтингами. Серед названих емітентів — «Глобал факторинг нетворк рус», «Чистая планета» та «Кузина». Через вищий ризик вони від початку змушені платити більше за позики й зазвичай мають менші фінансові резерви.
Однак у 2026 році труднощі зачепили й масштабніший бізнес. Мережа автозаправних станцій «ЄвроТранс» допустила повноцінний дефолт за всіма випусками облігацій загальною вартістю 27,1 млрд рублів. Це відбулося на тлі арешту керівників компанії, однак наведені дані не дають підстав стверджувати, що саме арешти стали єдиною причиною неплатежів.
Девелопер «Самолет» також не виконав зобов’язання в повному обсязі під час погашення. Компанія перерахувала 670 млн рублів замість необхідних 2,5 млрд. Випадок класифікували як технічний дефолт. Він демонструє різницю між продовженням операційної діяльності та наявністю достатньої суми на конкретну дату платежу: бізнес може працювати, але не мати потрібної ліквідності для виплати за облігаціями.
Ці епізоди змінюють оцінку ризиків. Якщо неплатежі залишаються серед невеликих спекулятивних емітентів, їхні наслідки переважно концентруються в найризикованішій частині ринку. Коли ж труднощі виникають у паливному та будівельному секторах, інвесторам і кредиторам доводиться переглядати стійкість значно ширшого кола позичальників.
Від облігаційного ринку — до банків
Наслідки можуть не обмежитися власниками облігацій. Російські банки тримають корпоративні папери безпосередньо на балансах або мають до них опосередкований доступ через інвестиційні продукти. Якщо кількість дефолтів і надалі зростатиме, їм доведеться збільшувати резерви під можливі збитки.
Що більше коштів банки відкладають на покриття знецінення активів, то менше залишається для нових кредитів. Компаніям стає складніше фінансувати інвестиції, розширення та погашення старих позик. Так виникає замкнене коло: високі ставки послаблюють позичальників, їхні дефолти тиснуть на банки, а обережніша кредитна політика банків ще більше ускладнює рефінансування.
Наявні показники поки не доводять початку системної банківської кризи. Порогові 5%, про які говорить агентство, залишаються прогнозом, а понад 500 зафіксованих подій не дорівнюють такій самій кількості збанкрутілих компаній.
Водночас напрямок руху ринку несприятливий: зростають кількість прострочень, обсяг непогашеного боргу та частка проблемних облігацій. Ключове питання до кінця 2026 року — чи залишиться дорогий борговий перекредит серед найзакредитованіших емітентів, чи почне він обмежувати доступ до фінансування для значної частини російської корпоративної економіки.
