У Польщі окремі кримінальні історії дедалі частіше подають як доказ небезпеки, яку нібито становить уся українська спільнота. На початку жовтня 2026 року видання і Magna Polonia пов’язували конкретні справи з ширшими твердженнями про безпеку, міграцію та «невдячність» українців, тоді як Myśl Polska зробила їх відповідальними ще й за подорожчання житла.
Ця рамка з’явилася на тлі напружених дискусій про понад 950 тисяч громадян України, які перебувають у Польщі під тимчасовим захистом. Однак наведені польськими джерелами цифри не підтверджують існування системної «української злочинності». Вони показують інше: українці в Польщі є працівниками, підприємцями, орендарями житла — і водночас самі часто стають жертвами злочинів та нападів на ґрунті ненависті.
Як одинична справа стає звинуваченням спільноти
У матеріалі йшлося про людину, яка в центрі Варшави била поляків, видаючи себе за громадянина України й заявляючи, що діє помстою за українців. У публікації зазначалося, що поліція встановила обставини конкретного інциденту. Але сам випадок був включений у ширший контекст дискусії про українців у Польщі.
Читати матеріал про інцидент у Варшаві.
Magna Polonia окремо повідомляло про українця, який, за версією видання, приїхав до Польщі під виглядом біженця та обманом заволодів 118 тисячами злотих польської пенсіонерки. Це твердження стосується конкретної особи й конкретної справи. Саме по собі воно не доводить, що українці як група становлять кримінальну загрозу.
Читати повідомлення Magna Polonia про ймовірне шахрайство.
Те саме видання атакувало ліву партію Razem через заплановану на 17 жовтня у Варшаві демонстрацію проти насильства й ненависті до українців. Magna Polonia заявило, що «невдячність, зарозумілість та агресія українців проти поляків» нібито зростають, а українці дедалі частіше вбивають польських громадян. Партію звинуватили в тому, що вона організовує акцію проти насильства щодо українців замість того, щоб обговорювати захист поляків від «українських злочинців».
Це політична риторика та узагальнення, а не доказ системної злочинності цілої національної групи. Її механізм полягає в перенесенні можливої відповідальності конкретного підозрюваного на спільноту загалом.
Читати коментар Magna Polonia про демонстрацію Razem.
Напруження посилилося після нападу з ножем 24 вересня на монастир бенедиктинок у Ярославі, приблизно за 30 кілометрів від українського кордону. У наданому описі нападника названо громадянином України з психічним захворюванням. Загинув католицький священник, ще четверо людей дістали поранення.
Тяжкість цього нападу не викликає сумнівів, але дії однієї людини не можуть бути підставою для колективної відповідальності сотень тисяч інших. Від початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року Польща залишається важливим логістичним центром підтримки України та однією з головних країн прихистку для тих, хто виїхав від війни. Початкова солідарність поступово змінилася суперечками про соціальні послуги, робочі місця, житло, вартість допомоги Києву та історичну пам’ять, зокрема Волинську трагедію.
Що видно за статистикою
Дані польської поліції, наведені Wirtualna Polska, не підтверджують твердження про системну загрозу з боку українців. У 2024 і 2025 роках у Польщі щороку реєстрували близько 440 тисяч правопорушень. На громадян України припадало приблизно 14 тисяч випадків у 2024 році та до 17 тисяч у 2025-му — близько 3–4% від загальної кількості.
Значну частину цих випадків становили порушення правил дорожнього руху та керування автомобілем у стані сп’яніння. Це різнорідний набір правопорушень, а не єдина категорія насильницької чи організованої злочинності. Коли всі справи за участю громадян України об’єднують під назвою «українська злочинність», національність підміняє аналіз конкретних обставин.
У спільноті чисельністю понад 950 тисяч людей неминуче будуть підозрювані, потерпілі та свідки злочинів. Сам цей факт нічого не говорить про характер спільноти загалом. Громадська безпека потребує розслідування конкретних дій і встановлення відповідальності конкретних людей, а не колективних звинувачень.
Водночас із публічної дискусії часто зникає інша сторона проблеми: українці в Польщі самі регулярно стають жертвами злочинів і нападів на ґрунті ненависті. За даними польського проєкту перевірки фактів Demagog, у першій половині 2026 року громадяни України постраждали у 5131 зафіксованому випадку. У 2025 році таких випадків було 10 620, а у 2024-му — 10 595.
Окремо польська поліція зареєструвала 179 злочинів на ґрунті ненависті проти українців за перші шість місяців 2026 року та 275 — за весь 2025 рік. Ці цифри не роблять окремі злочини менш серйозними й не скасовують потреби в розслідуваннях. Але вони показують, що безпекова дискусія є неповною, якщо описує українців лише як потенційних правопорушників.
Житлова криза не має однієї національності
Критика української присутності не обмежилася кримінальними сюжетами. Myśl Polska стверджувала, що попит з боку українців підвищує ціни на нерухомість і робить житло недоступним для поляків.
Попит українських сімей справді може впливати на орендні ставки та ціни в окремих містах і сегментах ринку. Але вартість житла визначається комплексом чинників: процентними ставками, доступністю кредитів, витратами на будівництво, темпами спорудження нових будинків і загальним попитом.
Перетворення українців на головну причину житлової проблеми замінює багатофакторний аналіз пошуком однієї групи, яку можна звинуватити. До того ж українські сім’ї, що орендують житло, приносять доходи польським власникам нерухомості та підтримують пов’язані галузі — будівництво, ремонт, транспорт і торгівлю.
Читати статтю Myśl Polska про ринок житла.
Працівники, підприємці та платники податків
Уявлення про українських біженців винятково як про економічний тягар також не охоплює всієї картини. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, у 2025 році українські біженці забезпечили близько 2,4% валового внутрішнього продукту Польщі — майже 94 млрд злотих, або близько 25 млрд доларів.
Висока зайнятість українців працездатного віку означає, що багато з них сплачують податки й соціальні внески, підтримують споживання та беруть участь у виробництві. Вони працюють у промисловості, будівництві, логістиці, торгівлі та сфері послуг — галузях, які через старіння населення Польщі стикаються з дефіцитом кадрів.
Їхня роль не обмежується найманою працею. Українські підприємці створюють компанії, сплачують податки та внески, купують польські товари й послуги, а в окремих випадках наймають польських працівників. Українська присутність є не лише частиною системи тимчасового захисту, а й елементом польського ринку праці та ділового середовища.
Праві політичні сили дедалі активніше використовують суперечки про міграцію, соціальні послуги, зайнятість і житло у внутрішній боротьбі. Історичні конфлікти, зокрема навколо Волинської трагедії, дають додатковий інструмент для мобілізації виборців. У такому середовищі окремі злочини можуть обслуговувати значно ширший політичний сюжет, ніж дозволяють самі факти.
Питання для Польщі полягає не в тому, чи потрібно розслідувати злочини або розв’язувати житлову проблему. Важливо, чи робитимуть це на основі конкретних доказів, політики будівництва й фінансування — чи через національність людей, які опинилися учасниками окремих справ. Другий підхід робить цілу спільноту відповідальною за дії окремих осіб і водночас підвищує її вразливість до ворожості, яку вже фіксує польська статистика.
