Словаччина наразі не вважає Росію загрозою. Про це 6 жовтня 2026 року заявив міністр оборони та віцепрем’єр Роберт Каліняк, одночасно закликавши НАТО не трактувати кожне порушення повітряного простору держави-члена як підставу для застосування статті 5.
Позиція Братислави відрізняється від оцінок урядів, які називають Москву прямим викликом європейській безпеці. Водночас слова Каліняка не змінюють договорів Альянсу і не є рішенням НАТО щодо будь-якого конкретного інциденту. Вони показують, де словацький уряд проводить політичну межу між провокацією, загрозою та збройним нападом.
Словацький курс на відносини з Москвою
Каліняк — один із найвпливовіших діячів партії Smer-SD, яку очолює прем’єр-міністр Роберт Фіцо. У розмові з журналістами він захищав підхід уряду, заснований на підтримці добрих відносин із Росією та запобіганні подальшій ескалації конфліктів.
Міністр також не погодився з оцінкою міністра закордонних справ Німеччини, який заявляв, що найбільша загроза свободі європейського континенту походить із Москви. За словами Каліняка, офіційна Братислава нині не сприймає Росію Володимира Путіна як загрозу.
Це політична оцінка словацького уряду, а не зміна доктрини НАТО. Але її значення виходить за межі двосторонніх відносин із Москвою: Словаччина є членом і Європейського Союзу, і Північноатлантичного альянсу. Спільна політика стримування залежить не лише від військових можливостей, а й від того, наскільки узгоджено союзники визначають ризики.
Уряди, які вважають Росію активною загрозою, можуть розцінювати слова Братислави як послаблення спільного сигналу для Москви. Словацьке керівництво подає цю саму стриманість інакше — як спосіб знизити ризик прямого зіткнення та зберегти простір для дипломатії. Самі заяви Каліняка не доводять, що НАТО стало слабшим або змінило порядок реагування, але вони оголюють політичну розбіжність усередині Альянсу.
Що означають статті 4 і 5
Найчіткіше міністр висловився щодо безпілотників, які можуть порушувати повітряний простір держав НАТО. Альянс, на його думку, не повинен реагувати на кожен такий випадок активацією статті 5. Каліняк наголосив, що необхідно розрізняти провокацію та збройний напад.
Стаття 5 Північноатлантичного договору закріплює принцип колективної оборони: збройний напад на одного союзника розглядається як напад на всіх. Однак вона не передбачає автоматичної або однакової для всіх країн військової відповіді. Кожна держава визначає, які заходи вважає необхідними.
Тому застосування статті 5 має не лише військовий, а й сильний політичний ефект. Воно означає, що союзники вважають поріг збройного нападу подоланим. Каліняк наполягає: самого відчуття загрози або факту порушення повітряного простору для цього недостатньо.
Для ситуацій, коли безпека, територіальна цілісність чи політична незалежність держави опиняються під загрозою, але збройний напад не встановлено, міністр вказав на статтю 4. Вона дає союзникам можливість провести консультації, обмінятися інформацією та обговорити спільні заходи.
Ця процедура не означає бездіяльності. Водночас стаття 4 не фіксує, що інцидент уже є нападом, який запускає колективну оборону. Різниця між двома механізмами полягає насамперед у політичній і правовій оцінці події: консультації залишають простір для з’ясування обставин і координації, тоді як стаття 5 є сигналом про перетин значно вищого порога.
Коли обережність стає ризиком
Підхід Братислави відображає реальну дилему для НАТО. Якщо кожен незрозумілий інцидент трактувати як початок війни, це може прискорити пряме зіткнення, якого уряди прагнуть уникнути. Але відсутність зрозумілої реакції на повторювані порушення здатна поступово нормалізувати такі випадки та зменшити політичну ціну нових випробувань готовності Альянсу.
Для оцінки конкретної події важливі її походження, намір, наслідки та повторюваність. Невстановлений політ безпілотника не можна автоматично прирівнювати до навмисного удару, що спричинив руйнування чи жертви. Водночас серія схожих епізодів може мати зовсім інше значення, ніж одиничне й неоднозначне порушення.
Каліняк не назвав відповідального за якийсь конкретний випадок із дроном чи ракетою. Його виступ також не свідчить про рішення НАТО щодо певного інциденту. Це заклик встановлювати високий поріг перед тим, як називати подію збройним нападом.
Критики такої позиції можуть вважати, що вона применшує ризики, пов’язані з російською військовою активністю поблизу території Альянсу, і ускладнює формування єдиного сигналу стримування. Для словацького уряду, навпаки, саме менш конфронтаційна лінія має зменшувати ймовірність ескалації.
Позиція Братислави буде перевірена не формулюваннями, а діями у разі серйознішого або повторюваного інциденту. Тоді Словаччині доведеться разом із союзниками визначати, чи залишається подія провокацією, потребує консультацій за статтею 4 або перетинає поріг, про який ідеться у статті 5.
Матеріал JOJ24 про заяви Роберта Каліняка.
