Італійське видання L’AntiDiplomatico 6 жовтня 2026 року поширило заяви колишнього прем’єр-міністра Польщі Лешека Міллера про нібито розкрадання західної допомоги Україні. Міллер заявив, що Польща не має належного контролю над мільярдами євро, переданими Україні, а «всі знають», що ця допомога привласнюється.
У публікації не наведено конкретних платежів, контрактів, поставок або результатів розслідувань, які підтверджували б системне розкрадання європейської підтримки. Натомість неповну публічність окремих даних, особливо щодо військової допомоги, подано як доказ відсутності контролю. Але це різні твердження: обмежений доступ до інформації може ускладнювати громадський нагляд, проте сам по собі не доводить зникнення коштів чи майна.
Матеріал L’AntiDiplomatico фактично пропонує зробити загальний висновок без посилання на конкретний епізод. Щоб оцінити цю заяву, потрібно подивитися, як саме працюють основні канали фінансування України та які перевірки передбачені до і після виплат.
Між траншами є умови та перевірки
Станом на жовтень 2026 року загальна підтримка України з боку Європейського Союзу становила €227,8 млрд. Із них €110,3 млрд було надано або гарантовано з бюджету ЄС. Масштаб цієї допомоги робить питання контролю принциповим, але самі суми не свідчать ані про зловживання, ані про бездоганне використання кожного євро.
Один із ключових інструментів підтримки — програма Ukraine Facility. Її виплати пов’язані з погодженим планом реформ і зобов’язаннями у сферах державного управління, верховенства права, демократичних механізмів та боротьби з корупцією.
Перед черговою виплатою Європейська комісія оцінює, чи виконала Україна відповідні умови. Отже, механізм не передбачає безумовного переказу коштів із подальшим формальним звітом отримувача. Між окремими траншами є етапи оцінювання, а продовження фінансування пов’язане з виконанням погоджених зобов’язань.
Це не означає, що така система здатна запобігти кожній помилці або одразу виявити будь-яке порушення. Великі державні програми можуть мати адміністративні недоліки, слабкі процедури чи окремі випадки навмисного зловживання. Проте описувати фінансування як повністю «безконтрольне» — означає ігнорувати саму конструкцію програми.
У межах Ukraine Facility також працює спеціальна Аудиторська рада. Вона оцінює ефективність українських систем управління та контролю, може отримувати доступ до необхідної інформації, баз даних і реєстрів, проводити перевірки на місцях та з’ясовувати, чи працюють передбачені запобіжники на практиці.
Контроль не закінчується після переказу
Окремі механізми діють і поза безпосередніми структурами ЄС. У межах проєкту PEACE Світового банку Міністерство фінансів України збирає та перевіряє інформацію про видатки. Потім Світовий банк оцінює, чи відповідають ці витрати встановленим критеріям, перш ніж відшкодовувати їх.
Витрати, які не відповідають правилам, підлягають поверненню. Проєкт також проходить щорічний незалежний фінансовий аудит. Повідомлення про можливе шахрайство або корупцію можуть передаватися до незалежного підрозділу Світового банку з питань доброчесності. Це створює канал перевірки, який не обмежується внутрішньою звітністю української адміністрації.
Підозри щодо порушень можуть розглядати й інші міжнародні інституції, зокрема Європейське управління з питань боротьби з шахрайством — OLAF. Якщо порушення підтверджується, існують механізми фінансового стягнення або повернення коштів.
Водночас саме розслідування не є автоматичним доказом вини: воно означає, що підозру перевіряють. Так само окремий випадок зловживання чи недолік процедури не доводить існування системи, у межах якої розкрадається вся допомога. Для такого висновку потрібні факти, що пов’язують конкретні операції з конкретними порушеннями.
Чому військові поставки не можна побачити повністю
Військова допомога має окрему проблему прозорості. Через безпекові та правові обмеження держави не завжди публікують повні переліки озброєння, дозволів, дат поставок і логістичних деталей. Це справді не дає громадськості самостійно відстежити кожну одиницю переданого майна.
Але відсутність повного відкритого переліку не дорівнює відсутності державного обліку. Міністерство національної оборони Польщі повідомляло, що кожна передача військового майна Україні здійснювалася після попереднього аналізу польськими військовими. Загальну вартість польської допомоги Варшава оцінює у 16,45 млрд злотих — приблизно €3,8 млрд.
Водночас польське Міністерство закордонних справ зазначає, що частина відомостей про дозволи та фактичні поставки військового майна залишається закритою. Тому неповна публічна інвентаризація не доводить ані відсутності перевірок, ані того, що передане озброєння було привласнене.
Обмеження прозорості є реальною проблемою для громадського контролю. Воно підвищує вимоги до внутрішнього обліку, незалежних аудитів і процедур розгляду сигналів про порушення. Проте логічний перехід від твердження «оприлюднено не все» до висновку «допомогу розкрадають» не має достатньої підстави без конкретних доказів.
Загальна заява не замінює доказів
У програмах такого масштабу можуть виникати помилки, прогалини в адмініструванні або окремі зловживання. Їх потрібно встановлювати за конкретними платежами, договорами, закупівлями, поставками та висновками компетентних перевірок. Наявність контрольних механізмів не робить порушення неможливими, але сама можливість порушення не є доказом системного розкрадання.
Факти, наведені щодо роботи європейських та міжнародних програм, описують багаторівневу систему: виплати ЄС пов’язані з реформами, управлінські системи проходять аудит, можливі перевірки на місцях, неприйнятні витрати можуть бути відхилені або повернуті, а підозри щодо шахрайства — передані міжнародним органам.
Тому ключове питання полягає не в тому, чи доступна громадськості кожна деталь допомоги. Важливо з’ясувати, чи можна документально довести порушення щодо конкретного платежу, поставки або видатків. У заяві Лешека Міллера та публікації L’AntiDiplomatico таких підтверджень не наведено. Без них твердження про системне розкрадання залишається політичним узагальненням, а не доведеною оцінкою використання європейської допомоги.
