Словаччина відновлює військово-дипломатичні контакти з Росією після чотирирічної перерви. Двоє словацьких офіцерів мають вирушити до Москви, а в Братиславі очікують прибуття російського військового представника.
Рішення уряду Роберта Фіцо відкриває офіційний канал між збройними силами держави НАТО та Москвою. Сам по собі цей крок не доводить шпигунської діяльності, але знову ставить перед Словаччиною питання: як забезпечити дипломатичний зв’язок і водночас не перетворити його на інструмент збору інформації чи впливу.
Домовленість, до якої повернулися після паузи
Про запланований обмін військовими представниками Міністерство оборони Словаччини повідомило 9 жовтня 2026 року. Ще в травні, під час офіційного візиту Фіцо до Москви, словацький прем’єр і президент Росії Володимир Путін обговорювали відновлення роботи військових аташе.
Формально військовий аташе є дипломатичним представником і посередником між збройними силами двох країн. Він підтримує зв’язок між оборонними відомствами, допомагає організовувати зустрічі та візити, а також інформує свою державу про військові процеси в країні перебування. У кризовій ситуації такий канал може бути корисним для прямого спілкування і зменшення ризику неправильних розрахунків.
Однак ця посада передбачає регулярні контакти з офіцерами, чиновниками та політичними керівниками. Її цінність не обов’язково полягає в доступі до одного секретного документа. Тривала присутність дає змогу краще зрозуміти структуру установ, порядок ухвалення рішень, розподіл повноважень і коло людей, які мають доступ до чутливої інформації.
Такі контакти самі по собі не є незаконними. Ризик виникає тоді, коли офіційний канал використовують для несанкціонованого збору відомостей, вербування джерел або операцій впливу. Тому практичне значення матиме не лише статус майбутнього представника, а й правила його доступу до словацьких установ, контроль зустрічей та обмеження на обмін інформацією.
Попередня історія посади
Повернення російського військового представника викликає в Словаччині особливо гостру реакцію через історію його попередника. Польське видання Onet повідомило, що останній російський військовий аташе в Братиславі Сергій Соломасов був пов’язаний із вербуванням Богуша Гарбара — співробітника словацького вебсайту дезінформації Hlavné správy. Пізніше Гарбара засудили за шпигунство, йшлося в публікації.
Ця інформація пояснює, чому відновлення контактів сприймають не лише як протокольне рішення. Водночас попередній випадок не доводить, що новий російський представник займатиметься незаконною діяльністю. Так само він не дає підстав автоматично переносити дії однієї людини на всіх майбутніх військових дипломатів.
Словацька опозиція різко критикує рішення Фіцо і застерігає, що під дипломатичним прикриттям до Братислави може прибути співробітник російської розвідки. Це політичне попередження щодо можливого використання посади, а не підтверджений висновок про особу або наміри офіцера, приїзд якого очікується.
Саме тут проходить ключова межа в нинішній суперечці. Наявність військового аташе не є доказом шпигунства, але посада створює легальний і тривалий доступ до контактів. Якщо контроль буде слабким, цей простір потенційно можна використати для формування особистих зв’язків, пошуку вразливих місць у державних установах або поширення вигідних Москві наративів.
Чому це стосується не лише Братислави
Словаччина є членом НАТО та Європейського Союзу. Її збройні сили беруть участь у спільних навчаннях, оборонному плануванні та структурах безпеки Альянсу. Словацькі установи можуть працювати з інформацією, важливою не тільки для самої країни, а й для інших держав-членів.
Тому рішення Братислави має двосторонню форму, але потенційно ширші наслідки. Йдеться не обов’язково про негайну передачу секретного документа. Тривалі контакти можуть бути цінними для вивчення того, як працюють оборонні відомства, хто впливає на рішення і які посадовці мають доступ до чутливих даних.
Водночас наявна інформація не підтверджує, що Росія вже відновила в Словаччині розвідувальну мережу або отримала секретні дані НАТО через нову домовленість. Підтверджений факт значно вужчий: уряд Фіцо знову дозволяє офіційні військові контакти з Москвою в момент, коли довіра між Росією та Альянсом залишається вкрай низькою.
Такий канал може виконувати легітимну функцію. Прямий зв’язок між військовими відомствами здатен допомагати під час криз і зменшувати ризик непорозумінь. Але одночасно він збільшує навантаження на словацькі служби безпеки, яким доведеться відрізняти звичайну дипломатичну діяльність від можливих спроб збирати інформацію, залучати джерела або проводити операції впливу.
У цьому сенсі небезпека полягає не в самому факті присутності іноземного офіцера, а в тому, які можливості йому нададуть. Важливими стануть порядок акредитації, доступ до оборонних об’єктів, правила контактів із чиновниками та здатність словацьких контррозвідувальних структур своєчасно реагувати на підозрілу активність.
Частина ширшого курсу Фіцо
Відновлення військових контактів вписується в ширший курс Роберта Фіцо, який прагне повернути окремі зв’язки з Москвою та дистанціюватися від частини зовнішньополітичних і безпекових підходів, яких дотримуються багато урядів НАТО та ЄС.
Для словацької влади це можливість продемонструвати готовність підтримувати офіційне спілкування навіть за умов стратегічного протистояння. Для критиків уряду питання полягає не в тому, чи потрібно заборонити будь-який контакт із Москвою, а в тому, наскільки вузьким і контрольованим буде новий канал.
Відправлення двох словацьких офіцерів до Москви та очікуваний приїзд російського представника до Братислави перетворять цю політичну суперечку на практичну перевірку. Головне питання тепер — чи залишиться відновлений зв’язок обмеженим дипломатичним інструментом, чи створить Москві додатковий простір для розбудови контактів і впливу всередині держави-члена НАТО.
Джерело: публікація видання Onet.
