Суперечка навколо імен на меморіальних стелах у Бучі перетворилася на значно ширшу кампанію: російські державні структури, медіа та іноземні коментатори намагаються поставити під сумнів усю доказову базу вбивств цивільних під час окупації міста навесні 2022 року.
Окремі записи в меморіальному списку справді можуть потребувати повторної перевірки. Але можливе уточнення конкретного імені не доводить, що злочини не відбувалися. Головний прийом кампанії полягає в тому, щоб перетворити вузьке питання про точність обліку на аргумент проти міжнародних розслідувань конкретних убивств і випадків жорстокого поводження.
Від російської доповіді до «міжнародної» версії
Нова хвиля набула розголосу 6–7 жовтня 2026 року. Ірландський публіцист Чей Боуз написав у соціальній мережі «X», що Буча стала центральним елементом західної кампанії з «демонізації Росії». Він стверджував, що нові докази нібито свідчать: багато людей, яких представляють як убитих цивільних, насправді були українськими військовослужбовцями, що загинули в боях далеко від Бучі.
Його допис доступний у соціальній мережі «X». Наведені там твердження не є незалежно підтвердженими, однак майже одразу їх включили до ширшої конструкції, яка раніше формувалася російськими державними установами та медіа.
17 вересня в прес-центрі російського державного інформаційного агентства «ТАСС» представили доповідь «Спадкоємці Геббельса». Її підготував так званий міжнародний громадський трибунал під керівництвом Максима Григор’єва. У заході взяла участь офіційна представниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова.
Автори доповіді заявили, що Україна нібито внесла до списку цивільних жертв військовослужбовців, представників силових структур і людей, які померли від хвороб. 22 вересня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров послався на ці висновки під час форуму «Діалог про фейки 4.0», передав доповідь генеральному секретарю ООН Антоніу Гутеррешу та закликав детально її вивчити.
Москва також вимагала оприлюднити повний список загиблих у Бучі й звинувачувала керівництво ООН у відмові співпрацювати. Постійний представник Росії при Організації з безпеки і співробітництва в Європі Дмитро Полянський заявив, що доповідь поширили серед учасників організації. 2 жовтня «ТАСС», посилаючись уже на Global Fact-Checking Network, повідомило про «198 спірних осіб» на меморіальних стелах у Бучі.
Після цього та сама базова теза з’явилася у форматі, що мав вигляд міжнародного дослідження. Організація Global Fact-Checking Network, або GFCN, опублікувала розширений матеріал «Загадка меморіалу». У ньому поєднано твердження Боуза, коментарі авторів із кількох країн та окремі історії людей, чиї імена є в меморіальному списку.
GFCN закликала Моніторингову місію ООН з прав людини в Україні повторно перевірити особи загиблих, їхній статус, місце й обставини смерті. Матеріал доступний на сайті організації: «Загадка меморіалу».
Коли повторення видають за підтвердження
Вплив цієї кампанії залежить не лише від змісту заяв, а й від маршруту їхнього поширення. Теза, озвучена на заході, пов’язаному з російськими державними інституціями, переходить до державного інформагентства, потім — до іноземного коментатора, а далі — до організації, яка використовує мову фактчекінгу.
Для читача така послідовність може виглядати як низка незалежних підтверджень. Насправді кілька публікацій можуть відтворювати одну й ту саму початкову заяву, не додаючи нових перевірених доказів. Кількість матеріалів не дорівнює кількості самостійних розслідувань, а присутність авторів із різних країн не свідчить сама по собі про незалежну роботу з первинними документами.
На тлі цього важливим є походження самої GFCN. Видання Deutsche Welle повідомляло, що до створення мережі були причетні «ТАСС», організація «Діалог регіони» та «Школа нових медіа». Ці повідомлені зв’язки ставлять питання щодо незалежності й прозорості GFCN, коли вона подає свої матеріали як міжнародну перевірку фактів. Водночас вони самі по собі не доводять, що кожне твердження в публікації є хибним. Вони означають, що джерела, методику та документальну основу матеріалу потрібно оцінювати особливо ретельно.
Чей Боуз також регулярно виступав коментатором у російських державних медіа, зокрема на RT і в «РИА Новости», та критикував західну підтримку України. Це не доводить автоматично хибності кожної його заяви. Проте його участь надає російським наративам голос іноземного публіциста, завдяки чому їх можна представляти не як офіційну позицію Москви, а як думку західного автора для англомовної аудиторії.
Так формується інформаційний каскад: офіційна доповідь задає рамку, державні медіа її посилюють, коментатори повторюють окремі деталі, а соціальні платформи розширюють охоплення. Зрештою кількість публікацій може створити враження широкої міжнародної згоди, хоча центральні твердження залишаються прив’язаними до того самого набору початкових заяв.
Що може довести спірний запис
Одним із прикладів, наведених GFCN і французькою журналісткою Крістель Неан, стала 68-річна Галина Семенюк. У матеріалі стверджується, що жінка померла від онкологічного захворювання, але її ім’я все одно внесли до меморіалу. Цей конкретний випадок не має незалежного підтвердження в наявних даних. Якщо первинні документи засвідчать помилку, відповідний запис потрібно пояснити й, за потреби, виправити.
Проте навіть підтверджена помилка не означатиме, що весь список сфальсифікований або що вбивства в Бучі не відбувалися. Меморіальні списки можуть містити попередні ідентифікації, неповні відомості, різні категорії жертв або адміністративні помилки. Щоб встановити, що сталося з конкретною людиною, потрібні документи про смерть, судово-медичні висновки, свідчення очевидців, військові записи та дані про місце й обставини виявлення тіла.
Так само необхідно розрізняти попередній статус людини та обставини її смерті. Те, що людина служила у війську, працювала в силовій структурі або мала захворювання, саме по собі не встановлює, коли, де і як вона загинула. Колишній військовослужбовець міг бути незаконно вбитий під час окупації, а наявність хвороби не пояснює автоматично обставини смерті.
Російська версія швидко переходить від можливих проблем з окремими записами до загального висновку про всю історію Бучі. Увага зміщується від місць виявлення тіл, характеру поранень, свідчень і обставин загибелі до простішого питання: чи кожне ім’я на меморіалі було класифіковано бездоганно?
Якщо в окремих випадках відповідь буде негативною, належною реакцією стане виправлення відповідного запису. Це не знищить доказів щодо інших жертв або інших розслідуваних смертей. Помилка в одному досьє може свідчити про недоліки обліку, але не перетворюється автоматично на доказ фальсифікації всієї судово-медичної та свідчої бази.
Міжнародні висновки не залежать від однієї стели
Міжнародні розслідування насильства в Україні не ґрунтуються лише на іменах, викарбуваних на меморіалах Бучі. У вересні 2022 року Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування щодо України повідомила про випадки страт, катувань і жорстокого поводження з боку російських військових. У жовтні комісія заявила, що є розумні підстави вважати: в Україні були скоєні воєнні злочини.
У доповіді, оприлюдненій 7 грудня 2022 року, Управління Верховного комісара ООН з прав людини повідомило про задокументовані вбивства цивільних російськими військовослужбовцями. Ці висновки спиралися на розслідування конкретних смертей і випадків жорстокого поводження. Вони не залежать від того, чи остаточно перевірено кожен запис у місцевому меморіальному списку.
Це залишає простір для сумлінного перегляду окремих справ. Кожне спірне ім’я має бути зіставлене з первинними документами та судово-медичними доказами, а підтверджені помилки — відкрито виправлені. Але виправлення одного запису не є спростуванням ширшого масиву доказів.
Ключовий маневр кампанії полягає в тому, щоб змусити невирішені питання щодо окремих імен спростовувати все розслідування. Так стирається межа між адміністративною неточністю та доказом злочину, підривається довіра до розслідувань воєнних злочинів, а увага відводиться від відповідальності за насильство під час російської окупації Бучі.
Остаточний практичний тест залишається покроковим: чи зможуть незалежні перевірки встановити особу, статус і обставини смерті кожної людини на основі підтверджуваних документів. Поки таких конкретних результатів немає, каскад повторених заяв не може замінити ширший міжнародний масив доказів убивств і знущань, задокументованих у Бучі.
