Киргизьку платіжну платформу VexPay презентували в москві як можливу альтернативу SWIFT. На цій зустрічі британського фахівця з платежів Майкла Дональда назвали одним із керівників проєкту — хоча сам він визнає лише консультаційну роботу для пов’язаної киргизької державної компанії.
Суперечка навколо його ролі важлива не тільки через розбіжність у посадах. Вона показує, як фінансові мережі, що опинилися під санкційним тиском, можуть змінювати країни, компанії та посередників, зберігаючи технічні знання, ділові контакти й зовнішній вигляд звичайного міжнародного фінтех-проєкту.
Зустріч, на якій посада стала предметом спору
12 серпня 2025 року в москві відбулася зустріч із представниками мережі A7. Молдовський олігарх-втікач Ілан Шор, який перебуває під санкціями, представив нове керівництво VexPay і назвав Дональда одним із керівників платформи.
Дональд підтвердив, що був присутній на зустрічі. Водночас він заявив, що ніколи не був співробітником або директором VexPay і не погоджувався обіймати таку посаду. За його версією, він консультував киргизьку державну компанію Processing KG з питань міжнародних платежів, приймання банківських карток, Apple Pay та взаємодії з Visa.
Отже, присутність Дональда в москві й консультаційну роботу він не заперечує. Натомість його формальний або операційний статус у VexPay залишається спірним. Якщо він справді був лише консультантом, під час презентації його роль могли розширити. Якщо ж його участь була масштабнішою, наявні дані не дають змоги визначити межі його повноважень.
VexPay формально пов’язана з Processing KG, а не з A7. Киргизька сторона заперечує, що платформу контролюють з-за кордону. Водночас The Insider повідомив, що Шор і співробітники A7 брали участь в обговоренні структури проєкту, його рахунків, штату та технічної організації.
Ці обставини самі по собі не доводять, що кожна компанія чи людина, пов’язана з VexPay, свідомо допомагала обходити санкції. Але вони роблять принциповим питання про фактичний контроль: хто визначав, як працюватиме платформа, хто формував її технічну модель і хто мав користь від транскордонних платежів.
Чому британський зв’язок має значення
Дональд є співвласником британської фінтех-компанії ImageNPay. Раніше він входив до ради директорів Visa UK. Британська реєстрація та досвід роботи у великій міжнародній платіжній системі могли надавати проєкту додаткової ділової переконливості в очах партнерів, банків і фахівців із комплаєнсу.
Йдеться не лише про запис у корпоративному реєстрі. Людина з досвідом у Visa розуміє, як працюють карткові платежі, які вимоги висувають платіжні мережі та як новий оператор взаємодіє з банками й технологічними постачальниками. Така компетентність сама по собі не є доказом незаконної діяльності, але може бути практично цінною для проєкту, який намагається вбудуватися в міжнародну фінансову інфраструктуру.
Так само британська юрисдикція не доводить порушення санкцій. Компанія, зареєстрована у Великій Британії, може мати партнерів, консультантів або технічні зв’язки в інших країнах — і це не означає автоматично, що вона діє в інтересах підсанкційної структури. Ризик виникає тоді, коли формальна корпоративна оболонка приховує реальних бенефіціарів, джерела фінансування або осіб, які ухвалюють рішення.
Саме тому в подібних справах недостатньо перевірити юридичну адресу компанії чи список її директорів. Регуляторам потрібно встановити, хто організовував рахунки, добирав персонал, визначав технічну архітектуру, забезпечував капітал і вів переговори з міжнародними платіжними мережами.
Як санкційний тиск породжує нові маршрути
Проєкт VexPay з’явився на тлі спроб москви зберегти міжнародні розрахунки після відключення основних російських банків від частини світової фінансової інфраструктури. Обмеження доступу до SWIFT і секторальні санкції змусили російські структури шукати альтернативні канали через фінтех-компанії, банки-посередники та операторів у третіх країнах.
Одним із центральних елементів такої інфраструктури стала мережа A7. Її створили за участю підконтрольного державі російського «Промсвязьбанку», який обслуговує оборонний сектор рф, та Ілана Шора. Міністерство фінансів США назвало A7 «транснаціональною злочинною організацією».
За даними, наведеними у зв’язку з цим розслідуванням, із кінця 2024 року до серпня 2025-го через структури A7 пройшло понад 6,9 мільярда доларів. Американські органи влади також говорили про десятки мільярдів доларів, проведених мережею в обхід міжнародних обмежень. Це оцінки американської сторони та пов’язаної з ними журналістської реконструкції, а не судовий вирок кожній компанії чи особі, яка контактувала з A7 або VexPay.
Після запровадження санкцій проти A7, за наявними даними, увага мережі почала зміщуватися до Киргизстану та проєкту VexPay. Для фінансової системи з кількома рівнями посередників це логічний спосіб пристосування: замість повного перезапуску інфраструктури можна замінити компанію, рахунок або юрисдикцію, залишивши незмінними частину технологій і професійних зв’язків.
Чому окремий переказ може виглядати законним
Транскордонний платіж проходить через кілька рівнів. Замовник може перебувати в одній країні, платіжний оператор — у Киргизстані, технологічний партнер — у Великій Британії, а банк-посередник — у третій юрисдикції. На кожному етапі операція може мати вигляд звичайної комерційної транзакції.
Зв’язок із підсанкційною мережею стає помітним лише після зіставлення даних про власників, радників, персонал, фінансування, рахунки та кінцевого отримувача. Компанія може виглядати незалежною в офіційних реєстрах, хоча стратегічні рішення фактично ухвалюються за її межами. Так само західний бізнес або відомий фахівець можуть підвищувати довіру до проєкту, не пояснюючи, хто його фінансує і кому зрештою дістаються кошти.
Для банків та фінтех-компаній це створює значні ризики. Якщо вони проведуть кошти, пов’язані з підсанкційною мережею, їм можуть загрожувати розслідування, замороження рахунків, втрата кореспондентських відносин або вторинні санкції. Американські операції може перевіряти Управління з контролю за іноземними активами, а британські компанії — Управління з фінансового регулювання та нагляду.
Однак сам ризик перевірки не доводить, що конкретний банк чи компанія вже порушили правила. Так само участь у зустрічі, консультаційна робота або професійний контакт не є самостійним доказом прихованої афілійованості чи незаконної діяльності. Їхнє значення зростає лише в сукупності з даними про рахунки, персонал, технічні рішення та розподіл повноважень.
Це ставить перед регуляторами складніше завдання, ніж пошук назви підсанкційної компанії у платіжній документації. Потрібно відстежувати зв’язки між юридично незалежними структурами, визначати кінцевих бенефіціарів і з’ясовувати, хто контролює платіжний ланцюг на практиці.
Відкрите питання — не лише про Дональда
Спір навколо Майкла Дональда став показником ширшої проблеми. Формальний консультант може мати знання й контакти, необхідні для запуску платіжного продукту, навіть не обіймаючи посади в його керівництві. Водночас людину, яку публічно назвали керівником, можна не наділити юридично закріпленими повноваженнями.
Подібна невизначеність стосується і відносин між VexPay, Processing KG та A7. Офіційна структура власності вказує на Processing KG, тоді як повідомлення про участь Шора та співробітників A7 в організації проєкту свідчать про можливий вплив за межами формальної моделі. Чи перетворився цей вплив на фактичний контроль, з наявних даних остаточно встановити не можна.
Для санкційного нагляду вирішальним є не пошук чергової компанії в ланцюжку, а встановлення того, хто керує всім маршрутом і кому вигідно, щоб він продовжував працювати. Саме від відповіді на це питання залежить, чи була британська присутність у VexPay реальною незалежною експертизою, чи лише додатковим шаром довіри в системі, здатній змінювати посередників і країни після кожного нового обмеження.
