Фінансування федерального проєкту Росії «Боротьба з онкологічними захворюваннями» планують скоротити зі 148,46 млрд рублів у 2025 році до 3,87 млрд у 2027-му. Падіння приблизно у 38 разів відбувається тоді, коли пацієнти вже дедалі частіше купують протиракові препарати самостійно — зокрема ті, що мають надаватися безкоштовно.
У 2025 році на такі покупки громадяни витратили 11,4 млрд рублів проти 8,8 млрд роком раніше. Приблизно 94% придбаних упаковок входили до російського переліку життєво необхідних і найважливіших лікарських засобів. Це не доводить, що за кожною покупкою стояла офіційна відмова лікарні чи регіонального відомства, але показує: йдеться не лише про добровільний вибір дорогих брендів.
Федеральний бюджет стискається, потреба зростає
У 2025 році на федеральний проєкт було передбачено 148,46 млрд рублів. У 2026-му фінансування зменшили до 44,9 млрд, а на 2027 рік запланували лише 3,87 млрд рублів.
Остання сума є бюджетним планом, а не остаточним звітом про виконані видатки. Наведені цифри також не дозволяють встановити причину кожного скорочення або стверджувати, що всі вивільнені кошти спрямовують на конкретну іншу статтю. Водночас рішення ухвалюють у період, коли оборона й безпека посідають значне місце серед бюджетних пріоритетів Росії.
Для пацієнтів важливіше за походження кожного скороченого рубля інше питання: чи компенсують федеральну втрату інші державні джерела. Якщо ні, більша частина навантаження ляже на регіональні бюджети, лікарняні закупівлі та сімейні заощадження.
Потреба в ліках при цьому не зменшується. Кількість упаковок онкологічних препаратів, придбаних громадянами самостійно, зросла з 5 млн у 2024 році до 5,8 млн у 2025-му. Отже, збільшення витрат не можна пояснити лише подорожчанням: зросли і середня ціна упаковки, і фізичний обсяг закупівель.
Про результати дослідження міжнародного громадського руху «Рух проти раку» російські медіа повідомили 6 жовтня 2026 року. Дані про самостійні покупки опублікували «Ведомости», а про заплановане скорочення бюджету проєкту — .
Безкоштовними мають бути навіть ті ліки, за які платять самі пацієнти
Найбільш промовистою є не лише сума приватних витрат, а й склад придбаних препаратів. Близько 94% упаковок, куплених громадянами у 2025 році, належали до переліку життєво необхідних і найважливіших лікарських засобів. Через державні програми вони мають надаватися безкоштовно.
Ця частка послаблює пояснення, ніби люди звертаються до аптек передусім для того, щоб замінити дешевший аналог оригінальним або обрати необов’язковий препарат преміумкласу. Вона вказує на іншу проблему: пацієнти оплачують базові засоби лікування тоді, коли державні поставки виявляються недостатніми, перериваються або розподіляються нерівномірно.
Онкологічна терапія рідко обмежується однією упаковкою. Хворим можуть бути потрібні повторні курси, супровідні препарати та постійний контроль. Тому навіть разова покупка через перебій у постачанні здатна перетворитися на тривале навантаження для родини.
Вартість окремих схем лікування може бути непідйомною для пересічного домогосподарства. Річний курс трастузумабу дерукстекану оцінюють у 10–12 млн рублів. Ця сума ілюструє масштаб витрат на деякі сучасні препарати, але сама по собі не доводить, що кожен пацієнт сплачує повний курс власним коштом.
Перехід на аналоги не знімає фінансового тиску
Дані за 2019–2025 роки суперечать версії, що росіяни купують ліки самостійно головно через бажання отримати оригінальний препарат замість дженерика. Частка закупівель оригінальних онкологічних препаратів, для яких існували аналоги, зменшилася на 8 відсоткових пунктів у грошовому вимірі — до 22%. У натуральному вираженні вона скоротилася на 3 відсоткові пункти — до 13% упаковок.
Тобто серед приватних покупок стало відносно більше дешевших альтернатив, а не найдорожчих брендів. Однак загальні витрати все одно зросли до 11,4 млрд рублів. Це більше відповідає ситуації, коли люди змушені самі оплачувати необхідну терапію, ніж поясненню про масову перевагу преміальних препаратів.
Дженерик може коштувати дешевше за оригінал, але не стає безкоштовним, якщо пацієнт купує його в аптеці. За тривалого лікування навіть нижча ціна здатна виснажити заощадження та підштовхнути родину до позик. Наведені дані не показують, скільки саме домогосподарств брали кредити або продавали майно, тому такі наслідки не можна подавати як універсальний результат. Проте зростання кількості упаковок і загального рахунку свідчить про посилення тиску.
Тридцятидворазова різниця між регіонами
Федеральне скорочення накладається на велику нерівність між регіонами. Витрати на одного онкологічного пацієнта в Росії різняться у 32 рази. На це впливають кількість хворих, застосовувані схеми лікування, фінансові можливості місцевих бюджетів і планування закупівель.
Сама різниця у витратах не доводить, що в кожному регіоні автоматично існує інший стандарт медичної допомоги. Але вона показує: ресурси, доступні для лікування конкретної людини, розподілені дуже нерівномірно. Заможніші суб’єкти можуть доповнювати федеральні програми й легше оплачувати дорогі терапії. Регіони з дефіцитними бюджетами мають менше можливостей підтримувати запаси, компенсувати подорожчання або закуповувати нові схеми.
У результаті місце проживання стає важливим чинником доступу до лікування. В одному регіоні пацієнт може отримати дорогий препарат через державну систему, тоді як в іншому зіткнеться із затримкою, заміною ліків або необхідністю шукати їх поза державним каналом. Наявні дані не дозволяють визначити, яких саме препаратів бракує в кожній області, але масштаб фінансової різниці показує нерівність можливостей.
Якщо федеральна підтримка скорочуватиметься без компенсаторного фінансування, регіональні системи охорони здоров’я нестимуть більшу відповідальність, стартуючи з дуже різних бюджетних позицій. Формальне право на безкоштовне лікування залишатиметься загальним для країни, але його практичне виконання дедалі сильніше залежатиме від регіональної спроможності.
Виробництво ліків не дорівнює доступу до них
Російські відомства наголошують на зростанні внутрішнього фармацевтичного виробництва та успіхах імпортозаміщення. Однак більший обсяг виробництва сам по собі не гарантує, що необхідний препарат вчасно потрапить до пацієнта, буде доступним у потрібній кількості та з’явиться в усіх регіонах.
Між виготовленням ліків і лікуванням є цілий ланцюг: фінансування, закупівля, логістика, розподіл запасів і фактична видача в лікарні чи аптеці. Якщо пацієнт сам купує препарат із переліку життєво необхідних, проблема стосується не тільки того, де його виробили, а й того, чи спромоглася держава профінансувати та доставити його туди, де він потрібен.
Заплановані на 2027 рік 3,87 млрд рублів роблять цю перевірку гострішою. Якщо інші державні кошти не закриють розрив, безкоштовна онкологічна допомога дедалі більше залежатиме від бюджету конкретного регіону — і від того, скільки грошей залишилося у сім’ї після постановки діагнозу.
