Норвезьке видання поставило під сумнів обґрунтованість звинувачень Євросоюзу та НАТО на адресу Росії через диверсії й гібридні операції в Європі. У статті, опублікованій 8 жовтня 2026 року, італійський публіцист Томас Фазі стверджує, що офіційні попередження можуть формувати громадське сприйняття ще до завершення розслідувань.
Це застереження стосується реальної проблеми: розвіддані можуть бути неповними, частина матеріалів залишається закритою, а політичні заяви часто з’являються раніше за судові рішення. Водночас твердження, що європейські звинувачення ґрунтуються лише на припущеннях, не узгоджується з низкою кримінальних проваджень, технічних оцінок і санкцій проти конкретних російських структур.
У таких справах важливо розрізняти факт, доведений у суді, офіційну оцінку державного органу та версію, яку ще перевіряють. Ці рівні доказовості не є однаковими. Але конкретні місця, пристрої, цифрові сліди й названі організації не можна звести до самої лише політичної заяви.
Від підпалу складу — до кримінальної справи
Один із найконкретніших епізодів стався 20 березня 2024 року в лондонському районі Лейтон. У складі зберігалася допомога для України, зокрема обладнання Starlink.
За даними Королівської прокурорської служби Великої Британії, організатори підпалу діяли в координації з приватною військовою компанією «Вагнер», яку пов’язують із російською державою. Обвинувачення посилалося, серед іншого, на записи камер спостереження та цифрові докази.
Ці матеріали стосуються конкретної кримінальної справи й самі по собі не доводять усіх інших звинувачень щодо діяльності Росії в Європі. Обвинувальна позиція також не тотожна остаточному вироку. Проте наявність визначених дати, місця, ймовірних учасників і перевірюваних візуальних та цифрових слідів суперечить ширшому твердженню, ніби європейські органи спираються лише на політичні припущення.
Інший епізод пов’язаний із виявленням на початку серпня 2026 року дрона з вибухівкою біля українського транспортного літака Ан-124 в аеропорту Лейпцига. За наявною інформацією, німецьке розслідування виявило ознаки можливої причетності Росії до гібридної операції. Цей випадок пов’язували з посиленням заходів безпеки та закриттям «Російського дому» в Німеччині.
Лейпцизький епізод не можна подавати як завершений судовий процес. Остаточна оцінка доказів залишається за німецькими слідчими та судовими органами. Його значення наразі вужче, але цілком конкретне: влада досліджувала певний пристрій, літак і місце, а не лише реагувала на загальний прогноз щодо можливих дій Москви.
У кіберпросторі сліди складаються в сукупну оцінку
У цифровій сфері доказовий ланцюг працює інакше, ніж у випадку фізичної диверсії. Німецькі та чеські фахівці з кібербезпеки, а також державні установи офіційно пов’язали атаки на логістичні системи й урядові сервери у 2024 році з угрупованням APT28, відомим також як Fancy Bear. Західні уряди ототожнюють цю групу з російською військовою розвідкою.
В оприлюднених обґрунтуваннях ішлося про цифрові підписи, використану інфраструктуру, особливості шкідливих програм і програмного коду. Технічна атрибуція не є обвинувальним вироком: частина даних може походити із закритих джерел, а державні органи зазвичай розкривають лише частину матеріалів.
Однак обмежена публічність не перетворює таку оцінку на політичну здогадку. Під час розслідування кібератак зазвичай порівнюють кілька чинників: використані інструменти, структуру серверів, методи роботи, вибір цілей і час операції. Висновок формується за сукупністю ознак, а рівень упевненості може відрізнятися від стандарту доказування, необхідного для кримінального вироку.
Саме тут міститься найсильніша частина критики Фазі. Уряди можуть передчасно подати робочу версію як майже встановлений факт, а нові дані здатні змінити атрибуцію. Але неможливість ознайомитися з усіма вихідними матеріалами не доводить, що технічного аналізу не існувало.
Санкції називають не лише країну, а й конкретні структури
Реакція Європейського Союзу також не обмежується загальними заявами про російську загрозу. 16 грудня 2024 року Рада ЄС запровадила санкції проти російської військової частини № 29155 і пов’язаних із нею осіб. У рішенні їх пов’язували з операціями за кордоном, зокрема вибухами та кібератаками.
Санкційне рішення не доводить, що саме ця частина організувала кожну диверсію в Європі. Воно свідчить про інше: європейські інституції назвали конкретну структуру й застосували до неї формальний правовий інструмент. Це офіційна оцінка, що має юридичні та економічні наслідки, але не автоматичне судове встановлення кожного епізоду, згаданого в її обґрунтуванні.
20 травня 2025 року Рада ЄС запровадила обмеження і проти російського державного підприємства «Головний радіочастотний центр». Євросоюз пов’язав його діяльність із радіоелектронною боротьбою, зокрема глушінням і підміною сигналів GPS, які, за оцінкою європейських інституцій, створюють ризики для країн Балтії та цивільної авіації.
До того самого пакета потрапили російські риболовецькі компанії. ЄС пов’язав їхню діяльність зі спостереженням за критичною інфраструктурою та можливими загрозами для підводних кабелів. І тут необхідно зберігати правову межу: санкції не замінюють кримінального вироку. Але вони містять більше, ніж безіменне політичне звинувачення, адже називають організації, описують передбачувані спроможності та вводять конкретні обмеження.
Що саме доводить критика Фазі
Фазі — італійський публіцист ліворадикального спрямування, який регулярно публікується в євроскептичних медіа. У матеріалі для він стверджує, що попередження про можливі російські операції під чужим прапором можуть заздалегідь підготувати громадськість до звинувачення Москви, навіть якщо прямих слідів ще не виявлено.
Питання впливу офіційних заяв на сприйняття подій справді важливе. Початкові відомості бувають неповними, оцінки спецслужб можуть переглядатися, а публічні звинувачення здатні вплинути на подальше трактування нових даних. Тому політичне попередження, розвідувальна оцінка, технічний висновок і доказ, перевірений судом, не повинні змішуватися.
Але сумніви щодо строків або прозорості однієї заяви не доводять, що вся картина вигадана. У Великій Британії розслідування підпалу переросло в кримінальну справу з матеріалами відеоспостереження та цифровими даними. У Німеччині й Чехії влада оприлюднила технічні оцінки кібератак. ЄС застосував санкції проти названої російської військової частини, державного підприємства, компаній і пов’язаних із ними осіб.
Ці приклади не дають підстав автоматично покладати на Росію відповідальність за кожну пожежу, кібератаку, збій GPS чи підозрілий інцидент у Європі. Проте вони роблять надто широким твердження, ніби європейські звинувачення взагалі не мають доказової основи. Відкритим залишається точніше питання: наскільки надійною є атрибуція в кожній окремій справі та яку частину матеріалів влада може розкрити, не поставивши під загрозу джерела, безпеку й розслідування, що тривають.
Прочитати статтю на .
