У Росії стрімко розширюється коло галузей, які завершують період із більшими збитками, ніж прибутками. За січень-липень 2026 року таких напрямів стало 11 проти трьох роком раніше, а частка збиткових організацій серед великих і середніх підприємств зросла до 33,4%.
Ці дані 7 жовтня оприлюднило видання «Известия» з посиланням на статистику російської служби Росстат. Вони не означають, що вся економіка країни стала збитковою: підприємства з вибірки все ще отримали значний сукупний прибуток. Але запас міцності бізнесу помітно скорочується, а проблеми переходять від окремих секторів до ширшого кола промислових, фінансових і споживчих послуг.
Збиткова зона стала вчетверо ширшою
Статистика Росстату охоплює близько 70 тисяч організацій великого та середнього бізнесу. Приблизно 43 тисячі з них завершили перші сім місяців року з прибутком, тоді як близько 22 тисяч повідомили про збитки. Частка збиткових компаній за рік збільшилася на 2,8 відсоткового пункта — з 30,6% до 33,4%.
Водночас сукупний фінансовий результат підприємств після вирахування збитків залишився позитивним і становив близько 13 трильйонів рублів. Проте це на 16% менше, ніж за аналогічний період 2025 року. Отже, йдеться не про рівномірний обвал усіх компаній, а про ситуацію, у якій дедалі більше збиткових підприємств урівноважує прибутки меншої групи успішних галузей.
До вугільної промисловості, пасажирських перевезень і поштових служб, які вже перебували серед проблемних напрямів, приєдналися металургія, деревообробка, лісівництво та лісозаготівлі, виробництво автотранспортних засобів, видобуток піску, крейди, солі та інших корисних копалин. У списку також опинилися фінансова і страхова діяльність, спорт, розваги, бібліотеки та музеї.
Найбільше негативне сальдо зафіксували в металургії: збитки перевищили прибутки на 269 млрд рублів. У фінансовій та страховій діяльності різниця становила 247 млрд рублів, у вугільній промисловості — 178 млрд, в іншому сухопутному пасажирському транспорті — 55 млрд. В автомобільному виробництві збитки виявилися майже на 4 млрд рублів більшими за прибутки.
Показник має важливе обмеження: до вибірки не входять малий бізнес, банки, некредитні фінансові організації, а також державні та муніципальні установи. Тому статистика не описує всю російську економіку. Водночас погіршення вже видно серед компаній, які зазвичай мають більше доступу до фінансування і більші резерви, ніж малі підприємства.
Дорогі кредити з’їдають гроші на розвиток
Один із найпрямих каналів тиску на прибутковість — вартість позикових коштів. Хоча ключова ставка знизилася до 14%, корпоративні кредити нерідко коштують понад 20%. Значна частина доходів підприємств іде на обслуговування боргів, а не на закупівлю обладнання, розширення виробництва, формування запасів чи підвищення продуктивності.
У першому півріччі 2026 року інвестиції в основний капітал скоротилися на 10% у річному вимірі. Для компаній відмова від нових проєктів може бути способом зберегти ліквідність, коли фінансування дороге, а перспективи продажів непевні. Але така економія має відкладений наслідок: без модернізації підприємства довше працюють на старому обладнанні, залежать від дорожчої ручної праці та витратнішої логістики.
Одночасно зростають повсякденні витрати. Бізнес більше платить за заробітні плати, паливо, перевезення та доставку. Підвищення ПДВ на початку 2026 року додало навантаження на собівартість. Перекласти все це на споживача складно: за слабкого попиту підвищення цін може ще більше скоротити продажі.
Окремою проблемою залишається дефіцит працівників. На ринок праці впливають мобілізація, відтік частини населення працездатного віку та перехід кваліфікованих кадрів до оборонно-промислового комплексу, де часто пропонують вищі зарплати. Цивільні підприємства змушені підвищувати оплату, щоб утримати спеціалістів, але зростання фонду оплати праці не гарантує такого самого приросту продуктивності.
У результаті компанії опиняються між кількома невигідними варіантами: платити більше за працівників, брати дорогі кредити на автоматизацію або скорочувати обсяги виробництва й послуг. Кожен із цих сценаріїв тисне на маржу, особливо в галузях із невеликим запасом прибутковості.
Нові торговельні маршрути не прибрали витрат
Санкційні обмеження, запроваджені проти Росії у відповідь на її агресію проти України, ускладнили доступ компаній до звичних ринків збуту, сучасних технологій та імпортних комплектуючих. Переорієнтація частини торгівлі на країни Азії та Африки допомогла зберегти окремі канали постачання, але водночас подовжила маршрути й ускладнила ланцюги поставок.
Додаткові витрати виникають через посередників і складніші механізми транскордонних платежів. Наявні цифри не дають змоги визначити, яка частина збитків кожної конкретної галузі безпосередньо пов’язана із санкціями. Проте зовнішньоторговельні обмеження додають витрат до вже дорогого кредиту, нестачі працівників і зростання внутрішньої собівартості.
Експортерам шкодить і зміцнення рубля. У січні-червні 2026 року його номінальний ефективний курс зріс на 12% порівняно з аналогічним періодом торік. За сильнішої національної валюти валютна виручка після перерахунку дає менше рублів, тоді як зарплати, паливо, обслуговування обладнання та перевезення всередині країни дорожчають.
Для металургії це означає одночасний тиск з боку зовнішніх ринків і виробничих витрат. Автопром залежить від вартості компонентів, кредитів і логістики. Перевізники стикаються з дорожчим утриманням транспорту. Сфера послуг має іншу вразливість — її доходи безпосередньо залежать від готовності людей витрачати гроші.
Ощадлива поведінка б’є по внутрішньому ринку
Високі ставки за депозитами стимулюють домогосподарства зберігати гроші в банках, а не витрачати їх. Сам по собі цей фактор не доводить падіння доходів населення, але він робить попит більш обережним і нестійким. Насамперед це позначається на послугах, без яких можна тимчасово обійтися.
Спорт, розваги, музеї та бібліотеки опинилися серед напрямів із негативним фінансовим результатом. Їхні доходи можуть швидко скоротитися через падіння відвідуваності, тоді як витрати на зарплати, оренду, обслуговування приміщень і утримання інфраструктури зменшуються набагато повільніше. Навіть помірне падіння виручки за таких умов здатне перетворити прибуток на збиток.
Це розширює значення статистики: тиск відчувають не лише сировинні підприємства та експортери. Він передається внутрішньому ринку через поведінку споживачів. Коли родини відкладають покупки та необов’язкові послуги, доходи бізнесу зменшуються, а постійні витрати залишаються.
Регіони мають менше фінансового простору
Погіршення помітне і на регіональному рівні. У 11 із 85 суб’єктів, представлених у статистиці, за перші сім місяців 2026 року сукупні збитки організацій перевищили їхні прибутки. Роком раніше така ситуація спостерігалася у семи регіонах.
Зниження прибутків підприємств може впливати на регіональні бюджети через податок на прибуток: близько двох третин цього податку в Росії надходить саме до регіонів. Якщо компанії заробляють менше, податкова база, як правило, звужується. Місцева влада тоді має менше коштів на інфраструктуру, житлово-комунальне господарство та соціальні зобов’язання.
Регіональні дані самі по собі не доводять, що всі території з негативним балансом уже залежать від федеральних трансфертів. Вони свідчать про інше: місцевим економікам стає складніше одночасно підтримувати ділову активність і фінансувати публічні витрати. У регіонах, де кілька великих роботодавців визначають основну частину надходжень, падіння прибутків може одночасно вдарити по податках, зайнятості та постачальниках.
Російський бізнес загалом ще не став збитковим — сукупний результат залишається позитивним. Але майже чотириразове збільшення кількості проблемних галузей, падіння інвестицій і поява у збитковому списку сфер, залежних від споживчого попиту, показують, що простір для зростання звужується. Якщо дорогі кредити, дефіцит кадрів і обережність споживачів збережуться, питанням стане вже не лише прибутковість окремих компаній, а здатність економіки фінансувати майбутній розвиток.
