Заява польського експерта Бартоша Марчука про нібито навмисне розпалювання Києвом антиукраїнських настроїв у Польщі не підкріплена документами, офіційними рішеннями чи перевіреними свідченнями. В ефірі католицької радіостанції «Radio Maryja» він припустив, що українська влада може прагнути зробити життя своїх громадян за кордоном настільки некомфортним, аби вони повернулися додому.
Ця версія прозвучала на тлі реального погіршення ставлення частини польського суспільства до українських біженців. Однак зміна громадських настроїв сама по собі не доводить існування стратегії Києва. Дані опитувань серед українців у Польщі також свідчать: головною умовою повернення вони вважають безпеку та стабільність в Україні, а не погіршення умов життя за кордоном.
Від демографічної проблеми — до політичного припущення
8 жовтня 2026 року Марчук виступив в ефірі «Radio Maryja». Він є експертом із соціальної політики, членом Ради з сім’ї та демографії при президентові Польщі й колишнім заступником міністра сім’ї, праці та соціальної політики.
Говорячи про суперечки між Варшавою та Києвом, Марчук заявив, що президент України Володимир Зеленський «грає нечесно» і «фолить», коли порушує чутливі для Польщі теми. Він також поставив під сумнів, чи не робить український лідер це навмисно.
Далі польський експерт пов’язав політичні конфлікти з демографічним становищем України. За його словами, нині в Україні проживає близько 30 млн людей, тоді як у 1991 році населення становило 52 млн. Українців у Польщі він назвав «дуже цінним ресурсом» — молодими, добре освіченими та працелюбними людьми.
«Питання в тому, чи не мають спрямовані проти нас нечесні удари на меті справді викликати антиукраїнські емоції, аби ці люди почувалися тут настільки погано, щоб повернулися в Україну?» — сказав Марчук.
У цій конструкції є реальна передумова: Україна зацікавлена у відновленні населення та поверненні частини громадян після завершення війни. Але з такого інтересу не випливає, що Київ намагається погіршити становище українців у Польщі. Марчук не назвав українських установ, які нібито розробили таку політику, не навів конкретних заходів і не пояснив, якими доказами можна було б підтвердити її існування.
Повний матеріал про його виступ опубліковано на сайті радіостанції: заява Бартоша Марчука про демографічну проблему України.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року мільйони українців були змушені виїхати за кордон. За наведеними оцінками, через війну за межами України перебувають близько 5,6–5,7 млн українських громадян. У Польщі приблизно 953 тис. українців мають статус тимчасового захисту.
Це створює для України значний демографічний і соціальний виклик. Водночас бажання держави відновити населення не є доказом того, що вона прагне досягти цього через штучне створення ворожості до власних громадян за кордоном.
Польський настрій змінювався всередині самої Польщі
Погіршення ставлення до українських біженців у Польщі є реальним. За даними польського Центру дослідження громадської думки, відомого як CBOS, у липні 2026 року 52% опитаних виступали проти прийняття біженців з України, тоді як 42% підтримували їхнє прийняття. На початку повномасштабного вторгнення рівень підтримки сягав 94%.
На цей розворот впливають дискусії про соціальні виплати, навантаження на державні послуги, конкуренцію на ринку праці та економічні наслідки тривалого перебування великої кількості людей. Окремим джерелом напруженості залишаються суперечки навколо історичної пам’яті, зокрема оцінок Волинської трагедії 1943 року.
Міграційна тема стала й інструментом внутрішньої політичної боротьби. Представники правого політичного табору, зокрема діячі партії «Право і справедливість» та президент Польщі Кароль Навроцький, використовують питання міграції й підтримки біженців у боротьбі за електоральну прихильність.
Це не означає, що будь-яка критика української влади є безпідставною або що Польща не має права обговорювати власну політику щодо біженців. Але економічні побоювання, суперечки про розподіл ресурсів, історичні конфлікти та політична мобілізація вже дають пояснення зміні настроїв без припущення про таємний план Києва.
Версія Марчука, навпаки, переносить відповідальність за польське суспільне невдоволення на зовнішнього гравця. Складний внутрішній конфлікт постає як можлива операція українського керівництва, хоча сам механізм такої операції не описаний і не доведений.
Повідомлення, зручне для кремлівських наративів
«Radio Maryja» не має структурного чи фінансового зв’язку з Росією. Водночас систематична критика радіостанцією європейських інституцій, ізоляціоністські акценти та ширша антизахідна риторика можуть створювати повідомлення, сумісні з кремлівськими наративами про «занепад Заходу» та нібито марність підтримки України.
Твердження, що Київ сам налаштовує поляків проти українців, у такому інформаційному середовищі є зручним для дискредитації України. Воно зображує її ненадійним партнером і пояснює внутрішню польську напругу діями української влади. Однак сумісність певної заяви з російською пропагандою не доводить координації радіостанції з Москвою чи її роботи в інтересах Кремля.
Важливо розрізняти два твердження: інформаційний продукт може бути використаний російською пропагандою, навіть якщо його автори не пов’язані з Росією; водночас це не доводить, що автори діяли за вказівкою російських структур. У випадку заяви Марчука підтвердженим є лише те, що вона пропонує зовнішнього винуватця для пояснення польського суспільного конфлікту.
Що насправді визначає рішення про повернення
Опитування українців у Польщі не підтверджує, що ворожість у країні перебування є головним чинником їхнього повернення. У дослідженні соціологічної групи «Рейтинг», проведеному в серпні 2026 року, 51% респондентів заявили, що планують повернутися в Україну. З них 8% хотіли зробити це найближчим часом, а 43% — після завершення війни. Ще 26% не планували повертатися, а 23% не визначилися.
Коли учасників запитали про умови, від яких залежатиме їхнє рішення, 71% назвали безпеку і стабільність в Україні. Економічний розвиток країни був важливим для 36%, перспективи працевлаштування — для 26%. Лише 11% назвали погіршення умов життя за кордоном стимулом до повернення.
Ці результати не дають змоги передбачити, скільки людей фактично повернуться, і не оцінюють ефективність демографічної політики України. Але вони показують чітку ієрархію мотивів: рішення передусім залежить від того, чи буде в Україні безпечно та чи з’являться умови для стабільного життя.
Українська влада справді зацікавлена у відновленні населення. Серед заявлених напрямів — підтримка сімей, відновлення соціальної інфраструктури, економічна реконструкція та створення умов для добровільного повернення після війни. Одночасний заклик захищати права громадян за кордоном і дотримуватися законів країн перебування не є доказом кампанії з провокування антиукраїнських настроїв.
Для майже мільйона українців із тимчасовим захистом у Польщі вирішальними залишаються практичні обставини: чи зможе Україна повернути безпеку й стабільність і якою буде політика Варшави. Заява в ефірі «Radio Maryja» дала просте зовнішнє пояснення складній польській дискусії, але не довела існування плану Києва з організації ворожості до українців.
