Франція імпортувала 4,7 мільйона тонн російського скрапленого природного газу за перші три квартали 2026 року — більше, ніж будь-яка інша європейська країна. Тепер Парижу доведеться замінити значний обсяг поставок до 1 січня 2027 року, коли Європейський Союз планує повністю заборонити закупівлю російського СПГ.
Про французький імпорт 5 жовтня повідомило видання «Коммерсант». Сама цифра не доводить порушення Францією чинних санкцій: повне ембарго ще не набуло чинності, а конкретні операції можуть залишатися дозволеними за нинішніми правилами. Водночас вона показує розрив між політичним курсом Парижа та реальною структурою енергетичних закупівель.
Торгівля, яку санкції ще не перекрили
Європейський Союз посилює економічний тиск на росію, але до запровадження повної заборони не перекрив усі канали постачання російського СПГ до європейських покупців. Якщо окрема угода відповідає чинним вимогам, компанії можуть купувати газ і приймати його на терміналах країн ЄС.
Саме тому політична дистанція між Парижем і москвою поки що не збігається з відстанню на енергетичному ринку. Франція підтримує санкційний курс ЄС і допомогу Україні, але її ринок залишається найбільшим європейським напрямком для російського СПГ. Закупівлі приносять доходи російським виробникам та експортерам, хоча наведені дані не дають змоги визначити, яка частина цих коштів безпосередньо надходить до російського бюджету.
Тому закид Парижу щодо суперечності має політичний, а не автоматично юридичний характер. Французька влада може підтримувати майбутню заборону, тоді як комерційні оператори продовжують працювати в межах правил, що діють сьогодні. Однак що ближче дата ембарго, то складніше пояснити, чому диверсифікація досі не відбулася швидше.
Чому російський газ досі знаходить шлях до Європи
СПГ перевозять морськими суднами, а не фіксованими трубопроводами. Це дає змогу гнучкіше перенаправляти вантажі між ринками — за наявності суден, контрактів і приймальної інфраструктури. Така особливість допомогла росії перебудовувати експорт після змін у традиційних енергетичних зв’язках із Європою.
У вересні 2026 року російський експорт СПГ зріс переважно завдяки поставкам до Азії та перевезенням східним маршрутом Північного морського шляху. Проте переорієнтація частини вантажів на азійські ринки не усунула європейський попит. Франція за підсумками перших дев’яти місяців року залишилася найбільшим покупцем російського СПГ у Європі.
Збереження торгівлі має цілком матеріальний механізм. Термінали вже обладнані для приймання скрапленого газу, судноплавні маршрути працюють, а комерційні домовленості можуть виконуватися, доки це дозволяє законодавство. Політичне рішення скоротити залежність не зупиняє ці процеси миттєво.
Замінити російські обсяги означає не просто змінити назву постачальника у рахунку. Французьким операторам потрібні нові контракти, альтернативні виробники, достатня кількість суден і вільні потужності терміналів. Після розвантаження газ має потрапити до сховищ, національної мережі та споживачів.
Ембарго перевірить не лише Париж
Заплановане на 1 січня 2027 року ембарго має закрити європейський ринок для російського СПГ. Обсяг французького імпорту не означає, що країна не зможе виконати майбутню заборону. Він свідчить про інше: що пізніше почнеться заміщення, то більшими будуть організаційні, фінансові та логістичні ризики.
Якщо французькі компанії відкладатимуть пошук альтернатив до останніх місяців перед забороною, їм доведеться конкурувати за ті самі неросійські вантажі з іншими європейськими покупцями. Це може підвищити ціни, посилити тиск на термінали й сховища та створити додаткове навантаження на міждержавні газові сполучення.
Проблема не обмежується Францією. Країни ЄС по-різному залежать від російського палива, а отже, перехід вимагатиме узгодження поставок, інфраструктури й витрат. Держава, яка нині закуповує особливо великі обсяги СПГ, має змінити структуру постачання так, щоб не перекласти всю ціну переходу на сусідні ринки.
Для росії європейські покупці залишаються комерційним напрямком збуту навіть на тлі зростання поставок до Азії. Для Євросоюзу французький приклад стане перевіркою здатності перетворити політичне рішення на спільну енергетичну практику. До початку 2027 року має стати зрозуміло, чи підготував Париж повноцінну заміну російському СПГ, чи ембарго лише позначить старт диверсифікації, яку надто довго відкладали.
