Польський уряд готує проєкт так званого «передвоєнного закону», який має дозволити державі швидше реагувати на гібридні загрози ще до запровадження воєнного стану. Йдеться про проміжну фазу, коли диверсії, кібератаки чи порушення повітряного простору вже потребують скоординованих дій, але формально ще не означають відкритої війни.
Про підготовку ініціативи польські медіа повідомили 8 жовтня 2026 року. За задумом, нові правила мають посилити цивільний захист, удосконалити кризове управління та визначити, як державні установи, місцева влада, спецслужби й армія діятимуть у разі масштабної загрози.
Правова зона між миром і війною
Гібридні атаки не завжди вписуються в наявні категорії безпеки. Кібератака може паралізувати роботу установ без видимих руйнувань. Диверсія здатна порушити транспортне сполучення чи роботу критичної інфраструктури, не перетворюючись на відкритий військовий напад. Порушення повітряного простору може вимагати рішення за лічені хвилини, навіть якщо підстав для запровадження воєнного стану ще немає.
У такій ситуації проблема полягає не лише в характері самої загрози. Важливо заздалегідь визначити, хто оцінює небезпеку, який орган координує відповідь, хто може віддати розпорядження та як воно буде виконане. Якщо ці питання вирішувати вже під час інциденту, держава ризикує втратити час на з’ясування повноважень.
Саме цю прогалину має врегулювати запропонований закон. Його мета — скоротити шлях від виявлення небезпеки до ухвалення та реалізації рішення, не переводячи країну одразу в режим воєнного стану. Ідеться про підготовку до сценаріїв, які можуть швидко перерости у масштабну кризу.
Ініціатива з’явилася на тлі повномасштабної війни росії проти України та погіршення безпекової ситуації в регіоні. Цей конфлікт продемонстрував, що стійкість держави залежить не тільки від чисельності й оснащення армії. Під тиском можуть одночасно опинитися зв’язок, енергетика, транспорт, медицина та повсякденна робота державних установ.
Оборона починається не лише з армії
Серед напрямів, які має охопити проєкт, — посилення механізмів цивільного захисту, покращення кризового управління та підготовка інфраструктури до використання в надзвичайних умовах. Отже, йдеться не просто про те, коли військові підрозділи можуть бути залучені до реагування. Не менш важливо, щоб цивільні органи могли підтримувати основні послуги, поки спецслужби встановлюють характер загрози, а військові готуються до можливих дій.
Значна частина практичної роботи припадатиме на місцеву владу. Саме на муніципальному й регіональному рівнях у кризовій ситуації організовують евакуацію, розміщення людей, медичну допомогу, транспортні маршрути та безперервність роботи громадських служб. Виконувати ці завдання значно складніше, якщо одночасно порушені комунікації або небезпека охопила кілька районів.
Логіка проєкту полягає в тому, щоб перетворити такі дії з імпровізації на заздалегідь визначену процедуру. Для цього центральним установам і місцевим адміністраціям потрібно погодити канали зв’язку, порядок обміну інформацією та сфери відповідальності. Без чіткого розподілу навіть додаткові ресурси можуть використовуватися повільно через суперечки між відомствами.
Водночас доступна інформація не уточнює, чи передбачатиме ініціатива нові прямі обов’язки для населення. Також не розкрито, яких фінансових ресурсів, технічного оснащення та організаційних змін потребуватиме її реалізація. Ці деталі залежатимуть від тексту проєкту та його подальшого розгляду.
Коли зможуть діяти збройні сили
Одним із найчутливіших положень мають стати правила використання польських збройних сил у разі гібридних загроз. Особливо це стосується можливого порушення повітряного простору Польщі та ймовірних диверсій проти важливої інфраструктури. Такі події можуть вимагати негайної реакції, але самі по собі ще не обов’язково означають відкритий військовий напад або створюють формальні умови для запровадження воєнного стану.
Чіткий ланцюг ухвалення рішень міг би скоротити затримки та запобігти суперечливим розпорядженням. У законодавстві належить визначити, хто санкціонує залучення військових підрозділів, як армія взаємодіє з цивільними органами та хто несе відповідальність за прийняте рішення.
Проте швидкість реагування не скасовує потреби в правових межах. Потрібно встановити, за яких обставин військові можуть надавати підтримку, яким буде обсяг їхніх повноважень і які функції залишатимуться за цивільною владою. Надто широкі або нечітко сформульовані повноваження здатні породити нові проблеми з контролем і підзвітністю.
Тому проєкт стосується не лише можливого переміщення військ. Він також має впорядкувати обмін інформацією між армією, службами безпеки, центральними відомствами та місцевими адміністраціями. У звичайних умовах ці структури працюють у різних сферах і за різними процедурами, але під час великої кризи їм знадобиться спільний порядок дій.
Швидкість без розмиття відповідальності
Підготовка «передвоєнного закону» відображає прагнення Польщі заздалегідь закрити правову прогалину між повсякденною роботою державних органів і формальним надзвичайним режимом. Повільні процедури можуть мати серйозні наслідки під час атаки на інфраструктуру або раптової загрози в повітряному просторі. Водночас нечіткі повноваження здатні дати протилежний результат — конфлікти між відомствами та невизначеність щодо відповідальності.
Остаточне значення ініціативи стане зрозумілим лише після оприлюднення проєкту та його політико-правового розгляду. Важливими будуть не тільки нові можливості для швидкого реагування, а й умови їх застосування, механізми контролю та розподіл завдань між національними й місцевими органами.
Про підготовку ініціативи повідомило видання InPoland. Поки проєкт перебуває на стадії підготовки, головне питання залишається відкритим: чи зможе Польща прискорити дії держави перед загрозою, не розмивши межі між військовою підтримкою, цивільною відповідальністю та надзвичайними повноваженнями.
