Російська армія пропонує громадянам Білорусі великі виплати за службу у штурмових підрозділах, а білоруська опозиція оцінює кількість загиблих на війні проти України вже більш як у 500 людей. Цю цифру 9 жовтня 2026 року у Варшаві озвучив Вадим Кабанчук під час презентації нового консультативного органу.
Оцінка стосується ситуації станом на літо 2026 року. Її навів представник Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі, однак у доступних матеріалах немає незалежного підтвердження чи опису методики підрахунку. За словами Кабанчука, кількість загиблих наближається до числа білорусів, які загинули під час радянської війни в Афганістані.
Від оголошення до фронту
Консультативну раду з протидії російській гібридній агресії створили з ініціативи Кабанчука. Її заявлені завдання — аналізувати загрози та інформувати білоруське суспільство про можливі сценарії розвитку подій. Одним із перших питань, винесених на публічне обговорення, стала вербувальна кампанія російської армії.
Громадянам Білорусі пропонують укладати контракти зі збройними силами Росії, зокрема для служби у штурмових підрозділах. Реклама, за даними учасників ради, поширюється в соціальних мережах і месенджерах, а також з’являється на під’їздах житлових будинків.
За службу у штурмових загонах обіцяють одноразову виплату 165 868 рублів і щомісячне грошове забезпечення 12 900 рублів. Перша сума може виглядати як швидкий спосіб розв’язати фінансові проблеми, а регулярні виплати — як стабільний заробіток. Після підписання контракту ця фінансова пропозиція перетворюється на відправлення до зони бойових дій, де військовослужбовцю загрожують поранення і смерть.
Експерти ради пов’язують привабливість таких пропозицій із зубожінням населення в окремих регіонах Білорусі та з тим, що вони називають неефективною економічною політикою режиму Олександра Лукашенка. Економічна скрута не скасовує особистої відповідальності людини за підписання контракту, але змінює умови, у яких ухвалюється рішення. Те, що забезпечена людина легко відкине, для безробітного, боржника чи людини без перспектив може виявитися значно складніше відхилити.
Що відомо про роль Мінська
Учасники консультативної ради вважають, що російському рекрутингу не протистоїть ефективна публічна кампанія з боку офіційного Мінська. На їхню думку, відсутність помітних заходів для попередження громадян створює простір, у якому російські пропозиції можуть безперешкодно поширюватися.
Водночас доступні відомості не дають змоги встановити, якою мірою білоруські державні структури безпосередньо допомагають окремим вербувальникам або конкретним рекламним кампаніям. Тому йдеться насамперед про політичну критику відсутності дієвої протидії, а не про доведене залучення білоруських органів до кожної операції з набору.
Для опозиції проблема полягає не лише в тому, що громадяни Білорусі вирушають воювати за межі країни. Рекрутинг розглядають як один із проявів глибшої залежності Мінська від Москви: економічна вразливість, російський інформаційний вплив і відсутність державного попередження, на думку ради, підсилюють одне одного.
Саме в цьому контексті Кабанчук навів цифру понад 500 загиблих. Порівняння з втратами в Афганістані має показати історичний масштаб проблеми. Проте наразі це оцінка, представлена представником опозиційного органу, а не незалежно підтверджений реєстр загиблих.
Війна за контрактом — і за ідентичність
Кабанчук заявив, що завдання демократичних сил полягає не тільки в тому, щоб відмовити людей від підписання контракту з російською армією. Паралельно, за його словами, необхідно захищати білоруську національну ідентичність.
Він пов’язав військовий набір із ширшим протистоянням навколо мови та культури. Там, де домінують російська мова та ідея «російського світу», білоруська ідентичність відступає, вважає Кабанчук. А там, де білоруси втрачають власний культурний простір, російський імперський вплив може поширюватися легше.
Це політична інтерпретація білоруської опозиції, а не доказ того, що кожен громадянин Білорусі, який приєднався до російської армії, керується ідеологічними мотивами чи бере участь у таємному проєкті. Рада описує сукупність умов, які можуть підвищувати ймовірність вербування: бідність, привабливість виплат, російський культурний вплив і слабку офіційну протидію.
Такий підхід розширює питання за межі окремих оголошень. Якщо російська армія справді розраховує на людей, яким потрібні гроші, однієї інформаційної кампанії може бути недостатньо. Вона має конкурувати не лише з обіцянкою виплат, а й із відсутністю прийнятних можливостей заробітку вдома.
Для білоруських родин найконкретнішим наслідком залишаються втрати тих, хто вирушив на війну. Водночас невідомо, скільки громадян Білорусі нині служать у російських підрозділах і наскільки точною є оцінка загиблих. Головне практичне питання тепер — чи встигнуть попередження демократичних сил дістатися потенційних новобранців раніше, ніж обіцяні 165 868 рублів перетворяться на підпис, а підпис — на дорогу до фронту.
