У Римі на 4 жовтня 2026 року запланували публічну подію, де панк-музика, спільний обід і антифашистські ініціативи мали поєднатися з показом документального фільму російського телеканалу RT Doc. Стрічку включили до програми не спеціалізованого заходу про російські медіа, а місцевого політико-культурного дня в соціальному центрі CSA Intifada.
Ця деталь визначає головну суперечність події: пов’язаний із російським медіаресурсом матеріал мав з’явитися в середовищі, яке позиціонує себе як антифашистське, альтернативне та локальне. У такому форматі фільм може сприйматися не як окремий продукт міжнародного телеканалу, а як частина звичної для аудиторії активістської культури.
Фільм у програмі «народного обіду»
Захід отримав назву Pranzo Popolare – Carovana Antifascista — «Народний обід — антифашистський караван». Його організатором виступила італійська панк-група Banda Bassotti за участі організацій Rete dei Comunisti, OSA та Cambiare Rotta.
Анонсована програма передбачала так званий «народний обід», виставку про антифашистську діяльність, лотерею та показ двох документальних стрічок. Однією з них мала стати картина Libano. Linea gialla. Друга — Starobelsk, quei ragazzi non dovevano morire — є італомовною версією фільму RT Doc Starobelsk. Children Should Not Die.
Інформацію про стрічку та захід поширили в повідомленні в Telegram і в публікації Banda Bassotti у мережі X.
Отже, йдеться не просто про окремий кінопоказ. Фільм мав бути одним із пунктів цілого дня, побудованого навколо музики, спільного проведення часу, політичної комунікації та активістської самоорганізації. Для відвідувача, який прийшов на концерт, обід або виставку, стрічка могла виглядати як складова спільного культурного досвіду, а не як пряме повідомлення російського телеканалу.
Як міжнародний наратив отримує місцеву сцену
У цьому й полягає механізм, що робить римську подію політично значущою. Контент, пов’язаний із зовнішнім державним медіаресурсом, не обов’язково поширюється через офіційну конференцію, дипломатичний майданчик або відкрито проросійську кампанію. Він може потрапляти до нової аудиторії через гурт, соціальний центр, культурну програму чи мережу політичних організацій.
Антифашистське оформлення події створює для фільму інший контекст сприйняття. На перший план виходять концерт, спільна їжа, виставка та відчуття належності до певного середовища. Зв’язок із RT Doc при цьому може бути менш помітним, ніж ідентичність самої акції.
У поширеному описі події Banda Bassotti та Rete dei Comunisti звинувачують у тому, що їхні антизахідні, антинатівські та проросійські позиції збігаються з наративами Кремля, хоча вони подають себе як частину незалежного італійського лівого середовища. Це політична оцінка, яку неможливо всебічно довести лише програмою заходу. Підтвердженим фактом є вужча обставина: організатори включили фільм RT Doc до відкритої події разом із кількома лівими організаціями.
Сам факт такої співпраці також не доводить, що всі учасники поділяють усі погляди телеканалу або що захід координувала російська організація. Але він показує: стрічку визнали сумісною із заявленою політичною та культурною рамкою події.
Що саме ставлять під сумнів у фільмі
Основна критика стосується історичної інтерпретації у Starobelsk, quei ragazzi non dovevano morire. Фільм звинувачують у викривленні історичних фактів і просуванні кремлівських наративів. Водночас доступні відомості не містять незалежного розбору конкретних тверджень стрічки, її джерел чи використаних свідчень. Тому ці характеристики слід подавати як висунуті фільму звинувачення, а не як остаточно встановлені висновки.
Документальні стрічки можуть формувати політичне сприйняття не лише прямими закликами. На інтерпретацію минулого впливають вибір подій, монтаж, послідовність кадрів, пояснення причин конфлікту та розподіл відповідальності. Коли такий матеріал показують в активістському просторі поруч з антифашистською символікою, він отримує інший соціальний контекст, ніж на заході, присвяченому російському телебаченню.
У випадку з Римом шлях стрічки можна описати як перехід від міжнародного медіаресурсу до локальної політичної сцени. Для цього не обов’язково називати захід частиною російської інформаційної кампанії. Достатньо, щоб організатори вважали фільм відповідним власній аудиторії та включили його до вже сформованого культурного формату.
Чого не доводить сама афіша
Публічне оголошення заходу в Римі саме по собі не свідчить про те, що міська влада схвалила його зміст, підтримала показ або поділяє політичні оцінки організаторів. Так само можливість провести подію в соціальному центрі не є доказом офіційної позиції муніципалітету.
Із наявної інформації також не випливає, чи відбувся захід точно за заявленою програмою, скільки людей його відвідали та як глядачі сприйняли фільм. Ці питання важливі для оцінки реального впливу події, але їх потрібно відокремлювати від самого рішення включити стрічку до розкладу.
Поки що зафіксовано саме це рішення: італійська панк-група та кілька лівих організацій запланували в Римі антифашистський день, у програмі якого мав бути фільм RT Doc. Відкритим залишається питання, наскільки місцеві культурні й активістські мережі здатні зробити спірний геополітичний наратив звичною частиною громадського життя — і наскільки помітним у такому середовищі залишається його первинне джерело.
