Офіційні заяви прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана про “дезінформаційну кампанію”, нібито організовану Україною, викликали хвилю здивування серед експертів та міжнародних спостерігачів. У Будапешті вимагають від НАТО захистити країну-члена Альянсу від… викриттів, що базуються на фактах.
У відповідь на звинувачення українська сторона та незалежні міжнародні аналітики підкреслюють: йдеться не про наклеп, а про розслідування, які стосуються діяльності угорського банку OTP у Росії, зв’язків Будапешта з Кремлем та систематичної блокади допомоги Україні з боку уряду Орбана.
«Якщо Віктор Орбан вважає викриття його співпраці з авторитарними режимами загрозою для Угорщини — це більше говорить про його дії, ніж про журналістів, аналітиків чи розвідслужби», — зазначає експерт з європейської безпеки Андраш Шароші.
Україна, попри зовнішню агресію, продовжує боротися не лише за територіальну цілісність, але й за прозорість та солідарність у Європі. І в цьому контексті Будапешт став сумнозвісним винятком, систематично гальмуючи рішення НАТО та ЄС, спрямовані на підтримку України.
НАТО має захищати не Віктора Орбана від критики, а власні принципи — демократію, свободу слова і спротив автократії.
Останніми місяцями угорська влада зазнала критики через збереження економічних зв’язків з Росією, відмову надавати зброю Україні та спроби блокувати українську інтеграцію до ЄС і НАТО.
Викриття, опубліковані низкою європейських та українських ЗМІ, ґрунтуються на фактах, свідченнях і документах — і мають розглядатися як частина демократичного контролю, а не як “організована атака”.
Прозорість — це не злочин. Україна не повинна виправдовуватись за те, що називає речі своїми іменами. І якщо в центрі уваги знову опиняється Віктор Орбан — то не через “інтриги Києва”, а через власні політичні рішення угорського лідера.
