У білоруських школах нестачу педагогів намагаються компенсувати не новими кадрами, а додатковими уроками для тих, хто залишився. Вчителів просять вести заняття понад звичайне навантаження, іноді — з предметів, які не відповідають їхній спеціалізації. Через це вони втрачають час для приватних занять, що для багатьох є важливою частиною доходу.
Про скарги педагогів білоруські медіа повідомили 5 жовтня 2026 року. Незалежні експерти, яких цитує видання, пов’язують кадровий дефіцит із виїздом білоруських учителів до Польщі та інших європейських країн у пошуках кращих умов життя і роботи. Серед причин від’їзду також називають незгоду з політичним тиском і репресивною політикою, пов’язаною з правлінням Олександра Лукашенка.
Вакантне місце перетворюється на додатковий урок
Коли вчитель залишає школу, кількість класів і годин у розкладі автоматично не скорочується. Учні все одно мають відвідати заняття, а адміністрація повинна забезпечити викладання. Найшвидшим рішенням стає перерозподіл уроків між педагогами, які ще працюють у закладі.
Саме так, за повідомленнями, вчителів просять брати додаткові класи або викладати інші предмети. Така схема дає змогу тимчасово уникати порожніх кабінетів і незаповнених рядків у розкладі. Але вона не повертає школі фахівця, який вибув, і не усуває причини кадрового дефіциту.
Точна кількість учителів, які виїхали з Білорусі, та їхня частка серед усіх вакансій у доступних повідомленнях не наведені. Так само не встановлено, що кожну додаткову годину педагогам нав’язують проти їхньої волі. Однак скарги описують конкретний механізм: наслідки нестачі кадрів перекладають на працівників, які залишаються в школах.
Найбільше ризиків виникає тоді, коли вчитель працює за межами власної спеціалізації не епізодично, а постійно. Підготовка до незнайомого предмета може забирати більше часу, а викладання складних тем — вимагати знань і матеріалів, яких у фахівця іншого профілю може не бути. Разова заміна не обов’язково означає поганий урок, але тривала практика здатна позначитися на глибині підготовки та індивідуальній увазі до учнів.
Години в школі забирають гроші після уроків
Для багатьох білоруських педагогів репетиторство — не другорядне підробіття, а спосіб доповнити зарплату в державній школі. Приватні заняття дають змогу збільшити дохід і підтримувати фінансову стабільність родини. Проте вони потребують вільного часу після завершення основного робочого дня, підготовки та сил.
Додаткові уроки в школі забирають усі ці ресурси. Учитель, який затримується на роботі, може більше не встигати прийняти учнів у звичні години. Якщо йому доручили незнайомий предмет, частину вечора доводиться витрачати на підготовку до наступного дня. Навіть за наявності вільного вікна фізична втома може зробити репетиторство важким або неможливим.
Так виникає суперечність у самій логіці боротьби з кадровим дефіцитом. Школа потребує, щоб учителі працювали більше, але ці додаткові години одночасно зменшують їхню можливість заробляти поза школою. Короткостроковий захід для заповнення розкладу може посилювати матеріальний тиск, через який частина педагогів розглядає роботу за кордоном.
Можливий і замкнений цикл: від’їзд учителів залишає більше уроків для тих, хто лишився; навантаження зростає, дохід від репетиторства скорочується, а втома накопичується. За таких умов робота в іншій країні може здаватися привабливішою для нових працівників. Водночас наявні дані не дають змоги оцінити, скільки педагогів може виїхати надалі саме через цю сукупність обставин.
Повний розклад не означає повну школу
Для адміністрації перерозподіл годин — найшвидший спосіб не допустити скасування уроків. Для вчителів це означає менше часу на підготовку, відпочинок і роботу з учнями поза формальним заняттям. Для школярів наслідком може стати скорочення індивідуальної уваги та менш ретельне опрацювання матеріалу.
Кадрову проблему легко приховати в офіційному розкладі: усі години формально закриті, класи мають призначених викладачів. Проте за цим графіком може стояти педагог, який одночасно готується до кількох різних предметів і працює на межі можливостей. Повний розклад у такому разі показує лише те, що школа поки не зупинилася, але не те, якою ціною це відбувається.
Збільшення навантаження також не замінює досвідченого спеціаліста. Учитель іншого профілю може тимчасово провести урок, однак це не вирішує питання довготривалої присутності фахівця, послідовності викладання та якісної підготовки. Якщо такі заміни стають нормою, дефіцит кадрів переміщується з адміністративних звітів безпосередньо до класної кімнати.
Скарги педагогів, про які повідомили білоруські медіа 5 жовтня 2026 року, ставлять питання не лише про кількість вакантних посад. Важливо й те, скільки ще часу вчителі зможуть перекривати ці прогалини власними годинами та втраченим додатковим заробітком. Поки школи підтримують розклад таким способом, причина відтоку фахівців залишається невирішеною, а його вартість дедалі виразніше позначається на умовах праці та стабільності освіти.
