Майже половина опитаних у Польщі вважає, що Ярослав Качинський уже не контролює партію «Право і справедливість» (PiS). Це не доводить формальної зміни керівництва чи втрати ним оперативного впливу, але показує: авторитет, який роками утримував партію навколо одного центру, більше не сприймається як беззаперечний.
За результатами опитування United Surveys для IBRiS, про які 4 жовтня 2026 року повідомило видання «Політика», 48,9% респондентів заявили, що Качинський втратив контроль над PiS. Протилежної думки дотримуються 35,7%, ще 15,4% не визначилися.
Сумнів вийшов за межі урядового табору
Найкритичніше становище лідера оцінюють прихильники польської правлячої коаліції: 72% із них вважають, що Качинський більше не контролює партію. Така позиція частково пояснюється прямим політичним протистоянням між коаліцією та PiS, яка перебуває в опозиції.
Водночас сумнів не обмежується виборцями урядових сил. Серед прихильників опозиційних партій 39% також вважають, що Качинський утратив контроль над PiS. Саме ця обставина надає результату ширшого значення: йдеться не лише про оцінку політичного суперника, а про послаблення уявлення щодо Качинського як остаточного арбітра всередині власної партії.
Опитування не показує, хто саме ухвалює рішення в PiS, не називає конкуруючих угруповань і не вказує можливого наступника. Воно також не є доказом того, що партійні діячі вже відкрито ігнорують розпорядження лідера. Дані вимірюють суспільне сприйняття його позицій. Проте в партії, де авторитет голови тривалий час був основним механізмом дисципліни, саме сприйняття може впливати на подальшу поведінку політиків і виборців.
Сила однієї постаті стає вразливістю
Особиста роль Качинського допомагала PiS утримувати під одним дахом політиків із різними амбіціями, поглядами на стратегію та уявленнями про майбутній курс. Поки його сприймали як беззаперечного керівника, суперечки можна було стримувати, відкладати або завершувати рішенням із єдиного центру.
Якщо віра в здатність лідера нав’язувати такі рішення слабшає, внутрішні конфлікти змінюють характер. Суперечка щодо політичної лінії, кандидатів чи майбутніх союзів може перетворитися на боротьбу за вплив і контроль над партією. У такій ситуації питання полягає вже не тільки в тому, яку позицію займає Качинський, а й у тому, наскільки обов’язковою вона залишається для інших.
Відкрита боротьба за лідерство для цього не обов’язкова. Політики та партійні функціонери можуть заздалегідь переглядати союзи, обережніше ставитися до вказівок керівництва або готуватися до майбутнього перерозподілу впливу. Формальна посада голови при цьому може залишатися незмінною, тоді як практична вага його рішень поступово зменшуватиметься.
У цьому і полягає головний ризик для PiS. Залежність від одного лідера роками була джерелом єдності, але водночас зробила партію чутливою до будь-яких сумнівів у його спроможності керувати. У більш децентралізованій організації ослаблення голови могло б стати частиною звичайної внутрішньої конкуренції. Для структури, побудованої навколо єдиного центру, воно здатне швидше відкрити питання про наступництво та політичний курс.
Змагання за правий фланг
Наслідки можливого послаблення Качинського виходять за межі партійного апарату. PiS уже конкурує з правлячою коаліцією за підтримку виборців і за статус головної опозиційної сили. Одночасно партія змушена утримувати позиції серед правих виборців, яких можуть приваблювати інші політичні сили.
Так виникає конкуренція на двох рівнях. PiS має доводити, що здатна протистояти уряду, і водночас не дозволити конкурентам на правому фланзі перехопити частину її електорату. Якщо сумніви щодо Качинського посилюватимуть готовність виборців шукати альтернативи, партії буде складніше зберігати претензію на провідну роль у всьому правому таборі.
Подальша фрагментація правиці ускладнить для PiS повернення до статусу головної опозиційної сили та «природної» альтернативи уряду. Навіть без різкого розколу на верхівці зміна лояльностей, поява конкуруючих центрів і боротьба за право представляти правий електорат можуть послабити партію на майбутніх виборах.
Нове опитування не оголошує неминучої зміни керівництва і не підтверджує, що PiS уже втратила внутрішню єдність. Воно фіксує іншу, менш помітну, але важливу зміну: майже половина респондентів більше не вважає контроль Качинського над партією само собою зрозумілим. Тепер для PiS вирішальним буде не лише те, чи збереже він посаду, а й те, чи залишиться його слово таким самим вагомим, як раніше.
