Європейський Союз не включив до нового санкційного списку Солікамський магнієвий завод і його директора Руслана Дімухамедова після звернення Естонії. Причина — залежність підприємства NPM Silmet у Сіллямяе від російської сировини, потрібної для промислового розділення рідкоземельних елементів.
Так рішення зберігає важливий для європейської промисловості канал постачання, але водночас залишає пов’язане з «Росатомом» російське підприємство на ринку ЄС. Дані митниці, наведені в публікаціях про цю справу, свідчать, що у 2022–2024 роках вартість поставок із Солікамська до NPM Silmet перевищила 50 мільйонів доларів.
Поставки, які Естонія поки не готова перерізати
Про виключення заводу із погодженого послами країн ЄС санкційного списку медіа повідомили наприкінці вересня та у жовтні 2026 року. Керстін Лепік, прессекретарка постійного представництва Естонії при ЄС, підтвердила, що Таллінн просив не включати до переліку Солікамський магнієвий завод, або СМЗ, та його керівника.
Аргумент Естонії пов’язаний із NPM Silmet у місті Сіллямяе. За словами Лепік, це єдине в ЄС підприємство, яке займається промисловим розділенням рідкоземельних елементів. Його продукцію використовують виробники електромобілів і вітрових турбін, а також компанії електронної, автомобільної та авіаційної галузей.
СМЗ постачає підприємству стратегічно важливу сировину. Утім, естонська сторона не представляє нинішню домовленість як безстрокову. Лепік заявила, що NPM Silmet активно шукає альтернативні джерела постачання, а Естонія планує повернутися до питання включення російського виробника до санкційного списку наступного року.
Повідомлення про рішення опублікували, зокрема, Delfi Ärileht та The Insider.
Чому СМЗ має значення не лише для одного контракту
Солікамський магнієвий завод входить до структури державної корпорації «Росатом». Він виробляє магній, сполуки рідкоземельних елементів, ніобію та танталу. За наведеними в повідомленнях даними, у Росії підприємство фактично посідає монопольне становище у виробництві низки таких сполук.
Ці матеріали мають широке цивільне застосування. Вони можуть використовуватися в електроніці, спеціальних сплавах, авіаційній техніці, автомобілебудуванні та енергетичному обладнанні. Водночас ті самі компоненти важливі для складних технологій, частина яких може мати військове застосування.
Доступні відомості не дають змоги встановити, яка частка продукції СМЗ безпосередньо надходить на російські оборонні підприємства. Так само немає даних про те, як саме використовуються доходи від продажів до Естонії. Тому продовження торгівлі не можна автоматично прирівнювати до прямого фінансування конкретної програми виробництва зброї.
Однак ширший економічний механізм зрозумілий. Європейський покупець перераховує кошти російському виробнику, пов’язаному з великою державною промисловою структурою. Це підтримує його виручку, виробничі можливості та присутність на європейському ринку. В економіці, дедалі сильніше орієнтованій на воєнні потреби, повністю відокремити цивільну промисловість від стратегічного потенціалу держави складно.
Це не доводить, що NPM Silmet або уряд Естонії мають намір підтримувати російську війну. Але залежність європейського підприємства дає постачальнику з російської державної промислової системи змогу зберігати комерційний зв’язок із ЄС саме тоді, коли санкції мають цей зв’язок скорочувати.
Як тимчасовий виняток може продовжити залежність
Короткострокова логіка рішення очевидна. Різке припинення поставок може порушити роботу NPM Silmet і створити проблеми для галузей, які використовують його продукцію. Запровадження санкцій до появи заміни ризикує спричинити дефіцит сировини та перебої у виробництві.
Але така обережність створює замкнене коло. Поки альтернативного постачальника немає, обмежувати російського виробника здається небезпечно. Поки обмеження відкладаються, наявний канал постачання продовжує працювати, а залежність зберігається. Відсутність заміни стає підставою для винятку, а сам виняток зменшує тиск, необхідний для швидкого переходу на інше джерело.
Для СМЗ це означає збереження європейського покупця, валютної виручки та часу для утримання позицій у стратегічному сегменті. Для NPM Silmet — короткострокову стабільність. Для санкційної політики ЄС — обмежений тиск на підприємство, яке є частиною російської промислової структури та постачає матеріали подвійного призначення.
Зв’язок із «Росатомом» робить рішення політично чутливішим. СМЗ — не незалежний торговий посередник, а елемент великої державноконтрольованої системи. Продовження продажів саме по собі не підтверджує прямого фінансування конкретного військового виробництва, проте зберігає доходи й виробничі потужності всередині російської економіки.
Обіцяний перегляд у 2027 році матиме практичний сенс лише за умови, що до цього часу з’явиться надійна заміна. Йдеться не просто про потенційного нового постачальника, а про джерело, здатне забезпечити потрібні обсяги, стабільну якість і регулярні поставки для підприємства, від якого залежать кілька європейських галузей.
Якщо цього не станеться, виняток, задуманий як перехідний, може перетворитися на повторювану поступку. Тоді залежність від російської сировини буде не лише причиною відкладення санкцій — саме відкладення допомагатиме цю залежність зберігати.
Поки Солікамський магнієвий завод і його директор залишаються поза новим списком ЄС, а NPM Silmet може продовжувати отримувати сировину з Росії. Головне випробування для європейської політики полягає в тому, чи використає вона цей час для створення незалежного ланцюга постачання, чи дозволить промисловій вразливості підготувати ще одне відтермінування.
