У Росії дедалі більше людей не хочуть відкривати власний бізнес. У вересні 2026 року 40% опитаних заявили, що повністю виключають таку можливість і віддають перевагу роботі за наймом. Рік тому так відповідали 34% респондентів.
Зміна на шість відсоткових пунктів відбулася на тлі зростання витрат, податкового навантаження, вартості кредитів і невизначеності попиту. Для потенційного підприємця це означає простий вибір: починати справу стало дорожче, а наймана робота виглядає передбачуванішою.
Результати спільного дослідження SuperJob і сервісу «Контур.Фокус» 14 жовтня оприлюднили, зокрема, «Реальне час», «Ведомости» та Forbes. Опитування фіксує настрої респондентів, а не точну кількість скасованих бізнес-проєктів. Проте воно показує, що готовність ризикувати власними коштами помітно слабшає.
Малий бізнес починається з дорогого першого кроку
Запуск навіть невеликої компанії потребує витрат ще до появи стабільної виручки. Підприємець має оплатити оренду, обладнання, матеріали, комунальні послуги, бухгалтерію, рекламу, а іноді й працю найманих людей. Якщо попит виявиться нижчим за очікування, ці витрати не зникають.
Саме тому зростання поточних видатків і дорожче кредитування змінюють оцінку ризику. Зарплата не гарантує абсолютної стабільності, але дає змогу не брати на себе одразу всі витрати, пов’язані з приміщенням, запасами, обладнанням та коливаннями продажів.
Додатковим фактором стали податкові зміни. Із 1 січня 2026 року поріг доходу для звільнення від сплати ПДВ знизили з 60 млн до 20 млн рублів. Компанії та індивідуальні підприємці, які перевищують нову межу, мають сплачувати податок за загальною ставкою 22%. Для бізнесу, що лише трохи перевищує поріг, це може вплинути на ціни, маржу, облік і рішення про подальше розширення.
Вартість позикових коштів також залишається високою. У вересні 2026 року ключова ставка Банку Росії становила 14% річних, а річна інфляція — 6,35% за цільового показника 4%. Ключова ставка не є процентом за кожним конкретним кредитом, однак вона впливає на ціну фінансування та оцінку банками нових проєктів. Інвестиція, яка за дешевших грошей могла б бути виправданою, тепер може бути відкладена або скорочена.
Великий сектор із невеликим запасом міцності
Зниження інтересу до підприємництва стосується не вузької групи охочих змінити кар’єру. За даними російського державного інституту підтримки малого та середнього бізнесу, у країні нараховується 6,7 млн суб’єктів МСП. Із них 6,43 млн — мікропідприємства, тобто приблизно 96% усього сектору.
У малих і середніх підприємствах працюють 27,9 млн людей — 38% усіх зайнятих в економіці. Ще 16,88 млн осіб мають статус самозайнятих. Тому менша кількість нових ініціатив може позначитися не лише на статистиці реєстрацій, а й на інвестиціях, конкуренції, наймі та здатності вже наявних компаній переживати періоди слабкого попиту.
Мікропідприємства особливо чутливі до подорожчання обов’язкових платежів. Вони зазвичай мають менші резерви, слабші переговорні позиції перед орендодавцями й постачальниками та обмежений доступ до кредитів. Зростання оренди, тарифів, вартості поставок або відсотків за позикою може швидко зменшити кошти, які могли б піти на обладнання, найм чи розвиток.
Тому сама кількість зареєстрованих компаній не дає повної картини. Для оцінки стану сектору важливі також виручка, інвестиційна активність, доступність кредитів, тривалість роботи нових фірм і динаміка зайнятості. Велика кількість мікропідприємств може зберігатися на папері, водночас підприємницька динаміка слабшатиме.
Найстарші респонденти ризикують найменше
Опитування показало помітну різницю між віковими групами. Серед людей старше 45 років 52% взагалі не розглядають можливість відкрити власну справу. У молодших групах цей показник становить 35–41%, тобто розрив сягає 11–17 відсоткових пунктів.
Дослідження фіксує різницю, але саме по собі не пояснює її причин. На рішення можуть впливати розмір заощаджень, сімейні обов’язки, попередній досвід, доступ до фінансування та готовність ризикувати стабільним доходом. Для старших людей можлива втрата накопичень або перехід від звичної зайнятості до нестабільної виручки може здаватися особливо небезпечним.
Є і гендерна різниця: власну справу не розглядають 45% опитаних жінок проти 38% чоловіків. Наведені дані не встановлюють єдиного механізму такого розриву, але показують, що дорожче фінансування та вищі стартові витрати по-різному сприймаються різними групами населення.
Навіть серед тих, хто допускає запуск бізнесу, вибір галузей залишається обмеженим. За сприятливих умов у сфері інформаційних технологій хотіли б працювати на себе 6% опитаних, у торгівлі — 5%, у виробництві та будівництві — по 4%. Це не прогноз точної кількості майбутніх компаній, однак показник демонструє вузьке коло людей, для яких підприємництво залишається реалістичним варіантом.
Від компанії з перспективою зростання — до підробітку
Експерти, яких цитують у матеріалах про дослідження, очікують, що обережність громадян може зберігатися щонайменше два роки. За такого сценарію ринок зміщуватиметься до менш ризикованих форматів: невеликих проєктів, поєднання бізнесу з основною роботою та поступового переходу до самозайнятості.
Такі моделі дають змогу обмежити особисті втрати, але зазвичай потребують менше капіталу й створюють менше робочих місць, ніж компанії, від початку орієнтовані на розширення. Відкладені проєкти можуть означати не лише менше нових підприємств, а й менше експериментів, інвестицій, технологій та конкурентів на ринку.
Виконавчий директор асоціації малого та середнього бізнесу «Опора Росії» Андрій Шубін пов’язав падіння інтересу до власної справи зі зростанням витрат і економічною невизначеністю. На його оцінку, якщо податкове й адміністративне навантаження продовжить зростати, обережність може стати сталою. Це позиція представника галузевої організації та прогноз можливого розвитку, а не самостійний доказ того, що кожне окреме рішення влади спричинило однаковий ефект.
Найважливішим показником найближчих років буде не лише кількість компаній у реєстрах. Показовими стануть обсяги інвестицій, виживання нових фірм, доступ до кредитів і створення робочих місць. Якщо дедалі більше людей обиратимуть зарплату замість вкладення коштів у власний проєкт, російська економіка може зберегти формально великий сектор МСП, але втратити його майбутній резерв зростання.
