Словаччина не підтримує конфіскацію заморожених у Європейському Союзі російських державних активів і не хоче приєднуватися до механізмів, які можуть створити для неї фінансові зобов’язання. Цю позицію 6 жовтня 2026 року знову підтвердив Любош Блаха — заступник голови правлячої партії «Курс — соціальна демократія» та депутат Європейського парламенту.
Заява пролунала напередодні нових обговорень у ЄС щодо понад 200 млрд євро російських активів, заблокованих у Європі. Для прихильників їх використання це потенційне джерело підтримки та відновлення України. Для уряду Роберта Фіцо — ризик, якого Братислава не хоче брати на себе.
Що саме обговорює Європейський Союз
У центрі суперечки — не лише питання, кому можуть дістатися ці кошти. Важливо розрізняти замороження активів і їх конфіскацію.
Заморожені активи залишаються заблокованими: їхні власники не можуть вільно переказувати або використовувати кошти, але сам капітал формально не переходить до іншої сторони. Конфіскація означала б значно глибше втручання — зміну контролю над майном і можливість спрямувати не лише доходи від нього, а й основну суму на інші цілі, зокрема на допомогу Україні.
Такий крок породжує низку юридичних і фінансових питань. Європейським урядам доведеться визначити правову підставу операції, порядок використання активів і розподіл відповідальності, якщо виникнуть судові позови, вимоги компенсації чи збитки. Окремо постане питання гарантій і можливих зобов’язань держав-учасниць.
Саме на цій потенційній відповідальності наголошує Братислава. Уряд Фіцо заявляє, що не хоче, аби Словаччина відповідала за наслідки європейського механізму, створеного спільним рішенням.
Позиція Братислави не дорівнює формальному блокуванню
Повідомлення про заяву Блахи описує політичну відмову Словаччини підтримати конфіскацію або долучитися до схем, здатних створити фінансові зобов’язання для країни. Це не означає, що Братислава вже заблокувала конкретне остаточне рішення ЄС: механізм використання активів досі не погоджений.
Однак така позиція може ускладнити пошук спільної формули. Якщо запропонований план передбачатиме колективні гарантії, спільну відповідальність або бюджетні внески, державі, яка заздалегідь виключає свою участь, буде важко вписатися в домовленість. Вплив словацької відмови залежатиме від того, чи зможе ЄС створити механізм для групи держав, готових долучитися, чи наполягатиме на максимально широкій участі всіх членів.
Уряд Словаччини подає свою лінію як захист національних економічних інтересів. Прихильники конфіскації, навпаки, вважають, що Росія має фінансово відповідати за наслідки війни, а заблоковані кошти можуть допомогти покрити витрати України на підтримку держави й відновлення зруйнованої інфраструктури.
Жовтневі зустрічі визначать межі компромісу
Лідери країн ЄС і міністри закордонних справ мають знову розглянути можливі способи використання російських активів 12 жовтня, а також 15–16 жовтня. Їм доведеться обговорити не тільки політичну доцільність такого кроку, а й його правову конструкцію, контроль над коштами та правила розподілу ризиків.
Для прихильників плану йдеться про можливість перетворити активи на інструмент довгострокової підтримки України. Вони також бачать у цьому спосіб покласти на державу-агресора частину фінансового тягаря війни. Противники застерігають від юридичних прецедентів, тривалих судових спорів і непередбачуваних вимог до державних бюджетів.
Заяви Блахи збігаються з публічним неприйняттям конфіскації з боку Москви. Водночас сама подібність позицій не доводить координації чи співпраці між партією «Курс» і російською владою. Підтверджено лише те, що Братислава відкрито виступає проти варіанта, який низка європейських урядів розглядає як можливе джерело фінансування України.
Поки переговори тривають, російські державні активи залишаються замороженими. Наступні зустрічі покажуть, чи зможе ЄС розробити юридично стійкий механізм за умов, коли окремі уряди не готові ділити фінансовий ризик.
