Чеські видання «Č» та «Nova Republika» 29 вересня 2026 року звинуватили Україну в нібито навмисних атаках на Запорізьку атомну електростанцію та спробі спровокувати ядерну катастрофу. Однак доступні незалежні дані не підтверджують ключових епізодів російської версії, яку поширюють ці медіа.
Натомість документовані ризики для ЗАЕС пов’язані з іншими обставинами: станція перебуває під російським військовим контролем, розташована в зоні бойових дій, зазнала подальшої мілітаризації та неодноразово втрачала зовнішнє електропостачання, необхідне для роботи систем безпеки.
«Č» заявило, що українська армія атакувала ядерний об’єкт у той час, коли Київ нібито демонстрував готовність до миру в ООН, а також погрожувала делегації Міжнародного агентства з атомної енергії. «Nova Republika» стверджувало, що українські війська щомісяця обстрілюють найбільшу атомну електростанцію Європи, прагнучи пошкодити реактор або сховище радіоактивних відходів і спричинити забруднення великих територій.
У публікаціях не наведено незалежних доказів того, що Україна має намір викликати ядерну аварію. Їхня логіка повторює російський наратив: відповідальність за небезпеку навколо окупованої станції перекладається на Україну, тоді як військовий контроль Росії та наслідки бойових дій відсуваються на другий план.
Супутникові знімки ставлять під сумнів російську версію
У вересні 2026 року Greenpeace Ukraine оприлюднила аналіз супутникових знімків високої роздільної здатності, підготовлений спільно з британською компанією McKenzie Intelligence Services. За даними організації, дослідження не виявило доказів українського артилерійського удару по розподільчому пристрою «Феросплавна» 10 лютого 2026 року.
Аналіз також не підтвердив заяву Росії про атаку понад 20 українських безпілотників 4 червня. Пошкодження, яке російська сторона пов’язувала з ударом українського дрона, вже було зафіксоване на супутникових знімках, зроблених до цієї дати.
Це не встановлює, хто саме спричинив пошкодження. Але така хронологія не дозволяє вважати російську версію доведеним фактом і тим більше використовувати її як доказ навмисної української атаки на критичну інфраструктуру ЗАЕС.
Супутникові дані не замінюють повноцінної перевірки на місці. Вони, однак, дають змогу встановити, коли пошкодження вже існувало, і зіставити офіційні заяви з фізичними слідами. Це особливо важливо через обмежений доступ місії МАГАТЕ до окремих ділянок станції. Коли інспектори не можуть вільно оглянути весь об’єкт, сторона, яка контролює територію, отримує більше можливостей нав’язувати власне трактування подій.
Навіть зупинені реактори залежать від електрики
Запорізька АЕС має шість реакторів типу ВВЕР-1000 і є найбільшою атомною електростанцією Європи. Усі енергоблоки перебувають у стані холодного зупину та не виробляють електроенергії для мережі. Проте це не означає, що станція може працювати без живлення: системи охолодження та інше важливе обладнання потребують стабільної зовнішньої електроенергії навіть після зупинки реакторів.
Російські війська захопили станцію у березні 2022 року. Український персонал продовжує працювати там в умовах окупації, а російська державна корпорація «Росатом» направила на об’єкт своїх представників для управління.
Після захоплення ЗАЕС лінії зовнішнього живлення неодноразово пошкоджувалися. Втрата ліній напругою 750 і 330 кВ призводила до припинення зовнішнього електропостачання, через що станції доводилося використовувати аварійні дизель-генератори. Для ядерної безпеки це серйозна вразливість: реактор, який не виробляє електроенергію, все одно має охолоджуватися, а системи безпеки — залишатися працездатними.
МАГАТЕ постійно присутнє на ЗАЕС і неодноразово попереджало про небезпеку перебоїв із зовнішнім живленням та погіршення загальної ситуації з ядерною безпекою. Йдеться не лише про суперечку між політичними заявами, а про конкретну технічну залежність станції від пошкодженої інфраструктури.
Військова присутність підвищує наслідки будь-якого інциденту
Окремий супутниковий аналіз Greenpeace Ukraine та McKenzie Intelligence Services, проведений у лютому 2026 року, зафіксував, за даними організації, укріплені позиції, бункери, антидронові конструкції та військову техніку на території станції та навколо неї.
Ці матеріали не доводять, хто відповідальний за кожне окреме пошкодження. Вони, однак, демонструють подальшу мілітаризацію цивільного ядерного об’єкта. Присутність військовослужбовців, боєприпасів і важкого озброєння поруч із реакторами збільшує можливі наслідки обстрілу, аварії або пошкодження життєво важливої лінії електропередачі.
Міжнародні фахівці з ядерної безпеки розглядають бойові дії та військову активність навколо станції як один із головних факторів ризику. Використання об’єкта як прикриття для російських підрозділів додатково ускладнює відокремлення питань ядерної безпеки від перебігу війни.
Саме цей причинно-наслідковий зв’язок чеські видання фактично перевертають. Вони подають приписуваний Україні намір як вихідний факт, а окупацію, військову присутність і пошкодження енергетичної інфраструктури залишають тлом. Проте вразливість ЗАЕС виникла не разом із новими звинуваченнями. Вона є наслідком поєднання бойових дій, нестабільного живлення та перебування цивільної ядерної станції під військовим контролем.
Співпраця з МАГАТЕ не схожа на блокаду
«Č» та «Nova Republika» також стверджують, що Україна перешкоджає роботі МАГАТЕ. Це не узгоджується з практичними домовленостями, завдяки яким місія агентства продовжує працювати на станції. Ротації персоналу організовуються з урахуванням переміщення через території, контрольовані Україною, та необхідності забезпечити безпечні умови для інспекторів.
У 2026 році за сприяння МАГАТЕ організовувалися локальні припинення вогню, щоб провести критично важливі роботи на зовнішніх лініях електропостачання. Це не усуває всіх суперечок щодо доступу до окремих зон і не пояснює автоматично кожен інцидент. Але така взаємодія суперечить твердженню, що Київ прагне припинити міжнародний контроль або свідомо наражає співробітників агентства на небезпеку.
Так само твердження про навмисне прагнення України викликати ядерну катастрофу суперечить передбачуваним наслідкам такого сценарію. Передусім постраждали б українські громади, сільськогосподарські землі та водні шляхи. Екологічні, економічні й дипломатичні наслідки поширилися б на інші європейські держави, а сама Україна поставила б під загрозу відносини з партнерами та міжнародну військову і фінансову підтримку.
Ця логіка не може сама по собі довести, що сталося під час конкретного інциденту. Мотив не замінює доказів, як і наявність військової інфраструктури автоматично не визначає винного в кожному пошкодженні. Але доступні дані вимагають чітко відокремлювати підтверджені факти від політичних звинувачень.
Для ЗАЕС нині найбільш конкретною є загроза, яку створює сама конфігурація об’єкта: окупована й мілітаризована станція в зоні бойових дій, залежна від пошкоджених зовнішніх ліній і неповного незалежного доступу. Поширені чеськими медіа твердження переводять увагу з цих умов на не підтверджений доказами український «план». Вирішальне питання залишається практичним: чи вдасться зберегти надійне електроживлення та ефективний міжнародний нагляд, поки станція залишається частиною поля бою.
Публікація «Nova Republika»
